Не встиг глава Нацбанку України Кирило Шевченко оголосити про звільнення через проблеми зі здоров’ям, як Національне антикорупційне бюро (НАБУ) разом зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) вже повідомили йому про підозру в багатомільйонних розкраданнях. “Апостроф” розбирався, чим насправді пояснюється звільнення голови НБУ і як це пов’язано з бажанням глави Офісу президента Андрія Єрмака максимально посилити свої позиції у фінансовій системі країни.
“Друзі, через причини, пов’язані зі здоров’ям, які я не можу далі ігнорувати, прийняв для себе складне рішення. Я залишаю посаду голови Національного банку України”, – написав у Facebook голова Національного банку України (НБУ) Кирило Шевченко увечері у вівторок.
Шевченко уточнив, що вже звернувся до президента Володимира Зеленського із проханням прийняти його відставку.
За законом, саме президент подає до Верховної Ради подання на призначення та звільнення керівника Нацбанку, що він уже зробив 5 жовтня.
Однак, як і очікувалося, звільнення Шевченка, який поки що, до рішення Верховної Ради, залишається чинним головою НБУ, стало лише прелюдією до початку скандалу. Вже 6 жовтня стало відомо, що НАБУ та САП оголосили Кирилу Шевченку про підозру у розкраданнях. За версією слідства він організував розкрадання понад 206 млн грн в “Укргазбанку”. Епізоди стосуються періоду перебування Шевченка на посаді першого заступника голови правління, а згодом і голови правління “Укргазбанку”.
Як зазначають у правоохоронних органах, сам Шевченко втік, йому про підозру повідомили заочно та залишили документи в адміністрації НБУ.
Керівництво “Укргазбанку”, за версією слідчих, володіючи інформацією про укладення з великими клієнтами договорів банківського обслуговування, нібито використало її для розкрадання коштів. З цією метою посадові особи банку забезпечили укладання фіктивних договорів із фізичними та юридичними особами, які нібито будучи “агентами” банку залучили до нього великих клієнтів. За такі “агентські послуги” банк щомісяця незаконно виплачував “винагороду” цим особам.
Слідством встановлено, що протягом 2014 – 2020 років за цією схемою 52 фіктивним агентам безпідставно було перераховано кошти державного банку у сумі понад 206 млн грн. Псевдопосередниками ж виявилися ФОП, самозайняті та юридичні особи. Більшість із них були зареєстровані виключно для участі у цій схемі: після отримання коштів ці суб’єкти припиняли свою діяльність та не здійснювали іншої активності, крім зазначеної у фіктивних актах виконання послуг.
Разом із Шевченком про підозру повідомили двом екс-заступникам голови правління “Укргазбанку”, директору та заступнику директора департаменту по роботі з корпоративними віп-клієнтами “Укргазбанку”.
До цієї історії виникає низка питань. І ключове: чому ж справа щодо Кирила Шевченка, який вже стоїть на вихід із НБУ, випливла тільки зараз?
Некомандний гравець
Кирило Шевченко працює у банківському секторі з середини 1990-х років. Значна частина його кар’єри пов’язана з “Укргазбанком”, де він із перервами обіймав посаду заступника голови правління, а з 2014 року – до призначення керівником НБУ 16 липня 2020 року – очолював його.
Раніше Шевченко був непублічною фігурою, а тому був навіть для експертів “котом у мішку”. Проте за час перебування на посаді голови Нацбанку він зумів показати характер, зберігаючи певною мірою незалежність регулятора.
Також про Кирила Шевченка склалася стійка думка як про “некомандного гравця”. Чутки про можливе звільнення Шевченка ходили й раніше. Однак, судячи з усього, через війну відповідне рішення на якийсь час відклали.
За словами інвестиційного банкіра та фінансового аналітика Сергія Фурси, відставка голови регулятора обумовлена кількома факторами.
“Здоров’я теж відіграє роль, тому що він справді багато лікувався останнім часом за кордоном”, – сказав експерт у розмові з “Апострофом”, коментуючи офіційну причину відходу Шевченка.
Проте експерт не виключає, що розслідування щодо виведення коштів з “Укргазбанку” могло відіграти важливу роль. Очевидно, така кримінальна справа могла стати якимось інструментом тиску. Власне, поява підозри вже наступного дня після оголошення про відставку дозволяє зробити припущення, що ці події, як мінімум, мають зв’язок між собою.
“Третя причина – він (Кирило Шевченко) виявився не таким залежним, і багатьох в українській владі це не влаштовувало, – каже Сергій Фурса. – Були ризики, що Нацбанк втратить свою незалежність, проводитиме іншу монетарну політику. Але він її не змінив, і це було плюсом. І це викликало неприйняття на емоційному рівні”.
У ЗМІ чимало писали, що в Офісі президента вкрай негативно оцінюють незалежність голови НБУ. Зокрема, як розповіли “Апострофу” джерела на Банковій, одним із тих, хто давно хотів посунути Шевченка, був голова Офісу президента Андрій Єрмак.
“Андрію Борисовичу вкрай не подобалося, що на Інститутській (там знаходиться НБУ – “Апостроф”) з ним не радилися: піднімали ставки “без дозволу”, ухвалювали низку монетарних рішень, які розходилися з інтересами Єрмака. Тому все йшло до того, що Кирила Шевченка вирішили видавити з НБУ, а на його місце поставити лояльну людину. Такою людиною є Андрій Пишний (з 2014 по 2020 рік – голова “Ощадбанку”, – “Апостроф”)”, – каже нашому виданню одне з джерел.
Аналітик компанії “Центр біржових технологій” (ЦБТ) Максим Орищак також вбачає у причинах відставки Кирила Шевченка його непрості стосунки із правлячими елітами країни. І це, на його думку, цілком могло вплинути на його здоров’я.
“Робота під тиском упродовж тривалого часу не могла позитивно позначитися на його самопочутті”, – сказав Орищак у коментарі “Апострофу”.
Позитиву більше, ніж негативу
Наскільки справедливими можуть бути претензії керівництва країни до глави Нацбанку, який залишає посаду? Якщо відповісти на це питання об’єктивно, то недоліки у роботі Кирила Шевченка були.
Після його призначення в Нацбанку сталася низка скандалів, внаслідок яких з НБУ звільнилися одразу кілька ключових топ-менеджерів, а з деякими своїми заступниками, які продовжили працювати, зокрема з Катериною Рожковою, у Шевченка зберігалися досить напружені стосунки, про що неодноразово ставало відомо громадськості.
“Це була неприємна історія, яка грала як проти самого регулятора, так і проти іміджу України”, – каже Сергій Фурса.
Заради справедливості варто відзначити, що після російського вторгнення члени управлінської команди НБУ припинили внутрішні чвари і згуртувалися перед викликами воєнного часу.
Але є претензії до деяких дій Нацбанку під керівництвом Кирила Шевченка й під час війни. Зокрема йдеться про використання золотовалютних резервів НБУ для стабілізації валютного курсу.
“У період війни піклуватися про курсову стабільність як про важливу складову інфляційного регулювання — це схоже на те, як діяла Гонтарєва (колишній керівник НБУ Валерія Гонтарєва – “Апостроф”), яка в 2014-2015 роках витрачала резерви “для стабілізації валютного ринку”. Незважаючи на очевидну невчасність таких дій, вони тривали, – розповідає Максим Орищак. – Також варто згадати часткові обмеження на виведення валюти з країни. Фактично у потрібний час тим самим елітам дозволили вивести капітал із країни, і лише пізніше формально запровадили обмеження”.
У свою чергу, засновник First Kyiv Investment Club Іван Компан прихильніше оцінює роботу Кирила Шевченка в умовах війни.
“З огляду на стан, в якому знаходилися економіка та фінансова система України, Національний банк добре впорався зі своїми завданнями, – сказав він у коментарі “Апострофу”. – В умовах війни вдалося утримати працездатність банківської системи та не допустити некерованого падіння національної валюти. Тому можна сказати, що у діяльності Нацбанку під його керівництвом було більше позитиву, аніж негативу”.
Фінансовий аналітик Василь Невмержицький також схвально відгукується про роботу Кирила Шевченка.
“У найскладніших умовах Національному банку вдалося забезпечити роботу системи банкоматів, карткових платежів. І все це в умовах, коли ворожі війська перебували на околицях Києва”, – сказав він у розмові з виданням.
Також, за його словами, вдалою була взаємодія регулятора з центральними банками інших країн щодо обміну готівкової гривні, яку відвезли за кордон біженці.
“Звичайно, голові НБУ довелося приймати низку жорстких і непопулярних рішень. Наприклад, багато суперечок викликало різке підвищення облікової ставки (у червні регулятор підняв її з 10% до 25% – “Апостроф”), – каже Невмержицький. – Однак треба розуміти, що у вирішенні тих проблем простих рішень немає”.
Головний виклик – війна
Як ми вже писали вище, найімовірніше Кирила Шевченка на посаді голови Нацбанку змінить Андрій Пишний.
Як зазначає заступник головного редактора “Наші гроші” Юрій Ніколов, Андрій Єрмак та Андрій Пишний не лише є кумами, але також “протягом багатьох років були співзасновниками громадської організації “Відчуй”, яка займається допомогою та соціальною адаптацією людей з порушеннями слуху”.
“Наразі на сайті організації зазначено, що її засновниками є сам Пишний та його дружина Людмила. Однак у “Youcontrol” є дані, що Єрмак входив до засновників ГО. Разом із ним співзасновницею є Ольга Кудиненко, нині відома як засновник фонду “Таблеточки”, – каже Юрій Ніколов.
Утім, хто б не став головою НБУ, цій людині доведеться зіткнутися із низкою серйозних викликів.
“Головний виклик – це війна. А також збереження незалежності Нацбанку”, – вважає Сергій Фурса.
Новому керівнику НБУ доведеться вирішувати питання утримання курсу національної валюти, каже Іван Компан. “Однак враховуючи чималі обсяги надходжень валюти у вигляді іноземної допомоги, з виконанням цього завдання не буде дуже великих проблем”, – додає він.
Ще одним викликом стане боротьба з інфляцією. “Вирішення цієї проблеми вимагатиме від нього високої кваліфікації та рішучих дій. І те, наскільки добре він справлятиметься з цим завданням, буде індикатором успішності голови НБУ”, – вважає Компан.
Василь Невмержицький погоджується, що основними викликами будуть інфляція та девальвація гривні. Крім того, за його словами, постійної уваги нового голови НБУ вимагатиме управління платіжним балансом в умовах різкого падіння експорту.
“Питання безробіття та платоспроможності населення також вимагатимуть певних рішень з боку Нацбанку. І, звичайно ж, одним із основних завдань буде підтримка співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, які надають сьогодні Україні допомогу. Насамперед, це МВФ”, – резюмував Невмержицький.
Утім, нинішній скандал із Кирилом Шевченком може серйозно вдарити по комунікаціях з міжнародними донорами, які не люблять, коли “на переправі” змінюють головних комунікаторів. Яким і є керівник головного фінрегулятора країни.