Нещодавно в Аргентині пройшли вибори президента, на яких несподівано переміг радикальний лібертаріанець Хав’єр Мілей, який практично не має досвіду в політиці. Мілей «завоював», як правило, молодих виборців через соцмережі та своєю ексцентричною поведінкою (з’являвся з бензопилою, пізніше з бейсбольною бітою), пообіцявши «економічну шокову терапію» та радикальні зміни в країні. Новий президент Аргентини пропонує відмовитися від національної валюти, скоротити тисячі чиновників та прибрати деякі міністерства, виступає за приватизацію, легалізацію торгівлі органами, вільний доступ до зброї для населення, критикує Китай та обзиває Папу Римського. Його мітинги були схожі на рок-концерти, а сам Мілей – на рок-зірку. Часто Хав’єра порівнюють з екс-президентом США Дональдом Трампом, той же одним із перших привітав його із обранням. На інавгурації Мілея був присутній президент України Володимир Зеленський.

Все те, що зараз відбувається в Аргентині, багатьом подобається. І дуже багато хто теж хотів би, щоб у них у країні відбулися подібні радикальні зміни. Однак чомусь такі речі «вистрілюють» дуже рідко. Аргентина чимось схожа на Україну. За кількістю населення, великим агросектором та корупцією, наприклад. «Лібертаріанські спроби» у нашій країні також траплялися. Щоправда, поки що невдало. Навіть партія «Слуга народу» спочатку позиціонувала себе лібертаріанською. Але якщо вже і пошукати головне обличчя нашого лібертаріанства, то це, звичайно ж, лідер партії 5.10 – Геннадій Балашов. У нього ми і вирішили поцікавитися, а чому у нас такого немає, чому не виходить і не вийде?

Геннадію Вікторовичу, як вам події в Аргентині?

Я уважно стежив за виборами в Аргентині, і вони молодці. Лібертаріанець – це весело, стильно та модно. А державник – це вже давно нудно.

Судячи з ваших відео, останні два роки і зі зрозумілих причин, ви не піднімаєте тему лібертаріанства. Але: все ж таки, у вашому уявленні лібертаріанство це як?

Ну, про лібертаріанство я вже дійсно багато разів говорив. Головний принцип – усунути державу з життя людини, адже це є суспільством свободи. Якщо не буде державного контролю, як і податків, саме тоді люди розвиватимуться.

Яким би могло бути лібертаріанство в Україні?

Це невелика «держава», яка не займається економікою, лише правопорядок та юрисдикція. А економікою займаються бізнесмени та продуктивний клас. Плюс потрібно створити найкращі у світі закони для економічного розвитку, а не впроваджувати європейські, які просувають у нас. Україна в принципі могла б стати штатом Каліфорнія США, бо зараз саме там найбільше лібертаріанців через велику концентрацію багатих людей. У бідному суспільстві лібертаріанство неможливе. І лібертаріанська думка завжди рухається через технології, суспільство має бути технологічним.

Що це дало б Україні на вашу думку?

Найкраще пересування товарів, грошей та людей було б на території України. Ми б тоді увійшли до глобального ринку, сюди б потекли гроші з усього світу, і ми заробляли б гроші, як можемо. Але для цього потрібна революція в мозку, люди повинні захотіти фінансовий рай для себе та своїх дітей. І вихід з бідності – це система 5.10. Тоді Україна могла б стати першою лібертаріанською державою світу, а українці найвільнішими і найбагатшими громадянами планети. Для цього потрібно стати аномально вільною країною. Але, загалом, у нас це все, на жаль, поки що не спрацює.

Чому? Через війну в країні?

Війна – це само собою. Ми ще не виховали нове покоління, яке через цифру, через заперечення держави зробить собі зовсім інше життя з максимальною свободою собі та своїм дітям. На жаль, надто багато пристосованців ми зараз все ще маємо. І в нас ще люди бояться чогось нового. В ідеалі, мала б виникнути нова ідейна еліта, яка зациклена на ідеї збагачення нації і як зробити українця найбагатшим у Європі.

Плюс у нас, як кажуть, де два українці – там три гетьмани. У нас процвітає розкольництво. У нас свобода сприймається як щось дуже неправильне. У нас свобода, у тому числі, це взяти та обгадати когось в Інтернеті. Але це, звичайно, не свобода, бо ти ж маєш відповідати за те, що робиш. Тому вони цю свободу підмінили тим, що вони вільні від будь-яких зобов’язань. І свобода у більшості українців — це мільйон прав і жодних зобов’язань. У зв’язку з цим, ось це явище розкольництва в Україні, коли люди не можуть об’єднуватись навколо якоїсь ідеї, то вони намагаються об’єднуватись навколо грошей. А лібертаріанство це не про це зовсім. У нас багато хто собі уявляє, що політика — це обов’язковий рахунок, який наповнюється грошима, які потім розпилюються, тобто, по суті, в умах українців політика — це відстрочено отримані гроші. Лібертаріанство – не про це. І тому люди навколо мене і навколо ідеї не змогли, свого часу, об’єднатися через низку обставин. Хтось був заздрісний, хтось хотів бути першим тощо.

Геннадію Вікторовичу, я розумію, що для вас зараз, може, тема лібертаріанства не на порядку денному, але все ж таки ви про яке розкольництво і про яких конкретних людей? Хотілося б конкретики.

Хочете конкретики? Ну, добре. Наведу вам конкретний приклад розкольництва та лібертаріанства в Україні. Є така типу лібертаріанка Яна Матвійчук, бізнес-фея, як вона себе любить називати. Вона якось намагалася дискредитувати мене, до суду подавала, але насправді вона дискредитувала і саму ідею, і себе. Вона там навіть хотіла свою партію зареєструвати і щось їй навіть у цьому плані вдалось, не знаю, не стежу, не цікаво. Але ви подивіться, хто такі лібертаріанці, а хто така Яна Матвійчук? Чому їй сподобалося, хто такі лібертаріанці? Не через ідею, повірте, їй просто подобається пиляти гроші. Я про це говорив багато разів, і у своїх відео, що це схематозниця-рецидивіст і схематозниця-казнокрад. Це людина, яка каже, що вона проводить там якісь сотні-тисячі заходів на рік. От тільки подивіться на Яну Матвійчук та на тисячу заходів, це речі несумісні. Це просто використання Яни Матвійчук як гаманця та транзитера для прокручування певних грошей. Я показував схеми, я показував юрособи і таке інше. І я акцентую увагу, що люди, які йшли до лібертаріанської партії, вони часто такі, як Яна Матвійчук, вони незрілі. Вони хочуть розпиляти, а пиляти нема чого. Ніхто не збирається нічого пиляти. Бензопилою можна «відпиляти» лише певну кількість міністерств та держслужбовців, як хочуть в Аргентині.

І ця Яна, будучи досвідченою схематозницею, навіть курси намагалася проводити, як обходити податки. Вам це не здається дикістю? І вся її сім’я у темі. Тому розкольник – це людина, яка є пристосуванцем. Матвійчук – типовий пристосуванець, і цей недавній скандал, у який вона потрапила через те, що була присутня на заході свого бізнес-клубу і промовчала, коли волонтерів у військовій формі зганьбили… це вона пристосовується. Тобто їй не вигідно, щоб її прізвище вголос назвали. Їй не вигідно, щоб про неї писали усі медіа, про те, що таким людям не місце в Україні. І вона тому пристосовується. Вона вважає, що ніхто не помітить. І при цьому, подібні люди зараз люблять прикриватися волонтерством, добрими справами, вишиванками тощо. А ви думаєте, навіщо волонтерство? Те саме, це пристосування. Пережити важкий період, щоби про тебе думали добре. Але всередині цього волонтерства, я запевняю вас, схематозництва набагато більше, ніж ви собі можете уявити.

Такі люди намагаються отримувати вигоду з усього. Навіть із того, з чого не можна отримувати вигоду. Жадібні, короткозорі, утриманці-пристосуванці. І коли в них щось не виходить, вони одразу починають все та всіх дискредитувати. Чому? Щоб не виглядати в очах суспільства непристойними та непривабливими людьми. Треба ж якось підтримувати «фасон». Якщо себе підняти не можеш, то треба опустити всіх навколо, щоб залишитися плюс-мінус на плаву. І якщо що, то у них одразу винне у всьому російське ІПСО, і це загроза всьому волонтерству, не менше. Тому що вони розуміють, що рано чи пізно все почне спливати. І вони намагаються працювати як би на випередження.

Ну яке ІПСО? Ви подивіться на її сім’ю, подивіться на ці ФОПи. Все ж є в реєстрах. Ви отримаєте естетичне задоволення. Сітки компаній. Навіщо це робиться? Саме для того, про що я щойно описав. І тому ідея лібертаріанства із такими людьми тупикова.

Але у нас люди в Україні, слава богу, різні. Я зараз говорю про активних людей та неактивних. Є люди, котрі мовчать, але готові будувати. Але коли приходить ось така Яна, яка кричить і б’є себе в груди, що вона лібертаріанка, а потім починає розуміти, що це таке і що це може не дати їй гроші, вона починає кричати. І дискредитує все та всіх. І у людей руки починають опускатися. Тому це такий, знаєте, активний розкольник. Це люди, якими рухає тільки вигода. Більше нічого. Причому, вигода короткотермінова. І доки умовна ЮНІСЕФ платить гроші, вона боготворитиме ЮНІСЕФ. Щойно іноземні компанії перестануть платити за ці івенти і прокручувати гроші через неї, вона втопче ЮНІСЕФ у бруд, їй взагалі все одно.

Дякую за такий докладний та конкретний приклад. Прямо кейс цілий.

На жаль так. Кейс реальний та наочний. Ось тому лібертаріанство нам поки що й не світить.