Війна проти України, яку Кремль стрімко програє, стала найголовнішим викликом для диктатора Володимира Путіна за всі роки його правління. Вперше йому нема чого навіть збрехати власному населенню. Зганьблений і принижений Путін послідовно відмовився від усіх традиційних публічних заходів – звернення до Радфеду, підсумкового засідання уряду, великої передноворічної прес-конференції. Натомість Адміністрація президента РФ займається записами фейків з бункера, де Путін по відеозв’язку відкриває індичатники або відвідує “зону СВО” сидячи в штабі в оточенні генералів. Навіщо Кремль влаштовує такий цирк і які наслідки він може мати для Путіна, читайте у матеріалі “Апострофа”.

Спілкування з пресою не буде

Прес-секретар кремлівського диктатора Дмитро Пєсков заявив російським журналістам, що Путін у найближчому майбутньому не спілкуватиметься з журналістами так, як це було раніше. Формальним приводом для такого рішення нібито стала пандемія Covid-19, яка, щоправда, вже закінчилася.

“Чесно кажучи, навряд чи воно (спілкування Путіна з журналістами – “Апостроф”) буде зовсім таким самим, яким воно було до пандемії в найближчій перспективі. Нема чого гріха таїти. Ви бачите процеси мутації вірусу, сильні епідеміологічні хвилі грипу”, – сказав Пєсков в ефірі радіо “Маяк”. Він також додав, що за таких умов “здоров’я президента — це питання державної безпеки”.

Кремлівський речник також повідомив, що Путін не має наміру вітати з Новим роком голів “недружніх країн”. Іронія ситуації в тому, що Кремлю простіше та швидше вітати саме дружні для Москви країни. Там список набагато коротший – Білорусь, Іран, КНДР та Сирія. Навіть формальні союзники з ОДКБ повернулися до Москви спиною.

“У традиціях Путіна в будь-якій невизначеній ситуації йти убік, почекати, проаналізувавши, як перевести піар-стрілки на інших або просто, поки тема сама не піде на другий план. Провальна “спецоперація” на другий план не піде через очевидні причини, а постійно валити на міноборони або особисто на Шойгу, який нібито сам “пропонує” незручні рішення, не вийде. Путін відмовився від публічних передноворічних заходів. Ефект від такого відходу в тінь сумнівний, і більше схоже, що Кремль сам себе тішить ілюзіями. Мовляв, раніше виходило, прокатить і зараз, хоча далеко не факт”, – каже “Апострофу” політичний експерт Петро Олещук.

Читайте: Ніколи ми не будемо братами: як Росія намагається затягнути Україну в неоімперію

Страх “необережних” виступів мучить Путін після історії з підводним човном “Курськ”, що затонув влітку 2000-го року з вини російського командування. Кремль досі звинувачують у тому, що влада свідомо вирішила не рятувати екіпаж. Російський президент, відповідаючи на питання, що саме сталося з підводним човном, єхидно вимовив відому фразу – “Вона потонула” . Її Путіну пригадують досі, як сумний символ чванства, байдужості та владної недієздатності.

Путінське боягузтво

Прикриття путінського боягузтва і остраху публічного спілкування загрозами Covid-19 – ідіотський трюк, на який Адміністрація президента РФ змушена йти на тлі поразки в Харківській, Херсонській областях, а також нездатності рашистів та найманців “Вагнера” взяти Бахмут.

Путін відмовляється зустрічатися з міністрами, журналістами, главами іноземних держав, тоді як заради дурного піару він катається “кримським мостом”, запускає племінне індичине господарство в Тюмені і проводить “держраду з молодіжної політики”, розповідаючи юним росіянам про принади загибелі заради збереження у РФ фашистського режиму.

Апофеозом тупого піару та військової пропаганди став нібито недавній візит Путіна до “зони СВО”, який виявився фейком знятим на території армійського штабу в Ростові-на-Дону. Аналогічно облажався і міністр оборони Сергій Шойгу із фейковим “візитом на передову”.

На тлі президента Володимира Зеленського, який відвідував Херсон і Бахмут, кремлівський ватажок та його “полководці” виглядають боягузливими клоунами-лиходіями з малобюджетного бойовика.

“Технологічно Путін та його команда могли б спробувати виїхати на харизматичному образі військового вождя, але зовні помітно, що кремлівського ватажка обтяжує така роль. Вона йому просто не цікава, навіть якби у нього був хоч якийсь привід повідомити про успіхи. Успіхів немає, а вигадувати “досягнення” на тлі програних битв, Ізюму та Херсона – значить стати посміховиськом для власних сатрапів. Думка росіян тут значення не має. Путіну важливо зберегти видимість стійкості хоча б в очах членів власної вертикалі. Хоча ці липові “візити на передову” йому лише шкодять, виставляючи боягузом та параноїком”, – каже “Апострофу” політтехнолог Олексій Голобуцький.

Втрата зв’язку з “глибинним народом”

Важливо, що кремлівські голови досі продовжують виправдовуватися за відмову Путіна від публічних виступів і зустрічей, хоча ще на початку грудня стало відомо, що його традиційної річної прес-конференції не буде.

У відносинах президента з населенням, що склалися за 20 з лишком років путінського правління, подібні заходи виконували роль “юр’єва дня”, говорить у коментарі “Апострофу” політичний психолог Світлана Чуніхіна. У позбавлених будь-якої можливості впливати на прийняття політичних рішень 364 дні на рік громадян РФ був єдиний момент, коли їм відкривався доступ до головного політичного важеля – президента.

“Багатогодинні шоу, в яких Путін реагував на прохання чи претензії простих росіян – нехай у зрежесованому вигляді – давали глядачам ілюзію політичної участі і могли працювати як громовідвід для накопиченої за рік соціальної напруги. Для самого Путіна такі заходи були ледь не єдиною можливістю отримати зворотній зв’язок від свого народу, хоча теж у вельми усіченому вигляді. Тепер нічого цього не буде”, – каже Світлана Чуніхіна.

Кремль обмежує спілкування з пресою через те, що гострих питань дуже багато (війна, удари по території РФ, мобілізація, крах економіки, відсутність сильних союзників, перетворення на колонію Китаю), а зрозумілих відповідей на них немає.

Навіть зрежисовані зустрічі Путіна з “матерями мобілізованих” виглядають фарсом в очах прокремлівського електорату (чоловіків та жінок старшого віку), чиї діти та онуки підпадають під мобілізацію. Саме для цієї категорії людей, які ще пам’ятають “радянський телевізор” та вміють читати між рядками відмова Кремля від великої прес-конференції може стати тривожним сигналом.

“Навряд чи варто очікувати негайного вибуху протестів чи інших форм політичної дестабілізації в Росії. Однак відносини Путіна з підданими можуть суттєво змінитися – можливо у бік посилення покірності населення, а можуть бути й несподівані повороти”, – резюмувала Світлана Чуніхіна.