Рішення Яворівського районного суду стосовно мера Чернігова Владислава Атрошенка з юридичної точки зору не витримує критики. Правова складова при розгляді судом справи Атрошенка В.А. була на останньому місці.

Про це заявив юрист Володимир Владимиров, партнер в юридичній компанії “Алєксєєв, Боярчуков та партнери”, член Асоціації правників України.

“Перше на що звернув увагу це те, що по тексту рішення згадується багато посилань на активні дії Атрошенка В.А. в частині, що він саме доручив здійснити певні дії своєму водію. Проте жодним чином не згадується як саме підтверджується це доручення. Жодним чином не спростовано можливості отримання доручення від третіх осіб. Не доведено чи діяв водій, не як підлеглий Атрошенка В.А., а саме як фізична особа, яка могла вільно реалізовувати свій власний інтерес. При оцінці доказів суд керується стандартом доведення “поза розумним сумнівом”. Таке переконання може випливати із сукупності достатньо суворих, ясних і узгоджених висновків або подібних неспростованих фактичних презумпцій. Вищезазначене наводить на думку, що правова складова при розгляді судом справи Атрошенка В.А. була на останньому місці”, – заявив Владимиров.

За його словами, дане рішення “не витримує критики”. Зокрема, стаття 172-7 КУпАП, яка фігурує в матеріалах справи, не передбачає покарання як позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, якщо це не повторне порушення. Але суд сам констатував факт відсутності повторності.

“Суд навіть визнав Атрошенка винним за одне правопорушення по двох частинах однієї статті (надіюсь апеляційний суд надасть належну характеристику даній кваліфікації). Проте в даному випадку наслідки повторності вирішив не застосовувати. Для застосування санкції більшої, ніж передбачає стаття, був знайдений досить цікавий спосіб. Було використано положення ч.6 ст. 30 КУпАП, який дозволяє за виключних обставин застосовувати позбавлення спеціального права, навіть коли санкція статті не передбачає таке покарання. Підтверджень виключності обставин в такому випадку не було надано. Було формальне посилання на іншу справу, яка була закрита судом”, – зазначає юрист.

Владимиров наголошує, що, на його переконання, ніяких підстав для відсторонення не було. Така ж думка, за його словами, підтверджується і сталою практикою Європейського суду з прав людини.

Також він звертає увагу на місце розташування суду, який виносив рішення стосовно мера Чернігова.

“Атрошенко В.А. перебуває на посаді міського голови Чернігівської міської ради. НАЗК без доказів вирішила, що порушення було чи могло бути скоєно в межах Яворівського району Львівської області. Відповідно і суд розглядав “за місцем вчинення” правопорушення. Враховуючи вищевикладене цікаво було б подивитись на позицію апеляційного суду в даній справі”, – наголошує Володимир Владимиров.