Практично з самого початку широкомасштабної агресії Росії проти України стала надходити інформація, що загарбники цілеспрямовано знищують мирних українців, роблять це зі звірячою жорстокістю. Після їх відступу з-під Києва світу відкрились страхітливі злочини, і глави держав-партнерів почали називати те, що відбувається в Україні геноцидом. Як і де нам зафіксувати російські злочини юридично, та що дає Україні визнання геноциду світом, читайте в матеріалі “Апострофа”.

Світ визнає геноцид українців

У четвер, 14 квітня Верховна Рада визнала дії Росії та її армії геноцидом українського народу. За відповідну постанову “Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні” проголосували 363 народні депутати. У цьому документі вони також закликали міжнародну спільноту засудити воєнні злочини та злочини проти людяності, які скоюють російські окупанти в Україні.

Заклик українських нардепів фактично був почутий раніше, ніж була проголосована сама постанова, причому почули його за океаном. Ще4 квітня в інтерв’ю CNN на запитання, чи можна події в Україні вважати геноцидом, пролунала відповідь Джо Байдена: “Ні. Я думаю, що це воєнний злочин”.

Проте вже 13 квітня, відкриваючи новий завод в Айові він у ході своєї промови сказав такі слова: “Ваш сімейний бюджет, ваша здатність заправляти свій бак – все це не повинно залежати від того, чи оголошує диктатор війну і чи вчиняє геноцид на відстані пів світу”. Коли журналісти в нього перепитали, Байден підтвердив: “Я назвав це геноцидом, бо стає все ясніше і ясніше, що Путін просто намагається стерти з землі саму думку про те, що можна бути українцем. З’являється все більше доказів, буквально жахливих речей, які росіяни зробили в Україні. І ми будемо дізнаватися дедалі більше про руйнування”, — заявив Байден.

Пізніше заступник держсекретаря Вікторія Нуланд заявила, що США, швидше за все, визначать дії окупантів в Україні як геноцид.

“Я беруся передбачити, що те, що назвав президент Байден, — це те, що ми зрештою виявимо, коли зможемо зібрати всі ці докази, тому що те, що відбувається на місцях, – це не випадковість. Це навмисне рішення Росії самотужки знищити Україну та її цивільне населення”, – сказала вона в ефірі CNN Newsroom, додавши, що зараз триває збір доказової бази.

До свого непримиренного противника у визначенні російських злочинів приєднався навіть колишній путінолюб Дональд Трамп. Так, 14 квітня в інтерв’ю Fox News 45-й президент США сказав: “Те, що відбувається в Україні – це геноцид. Такого, як відбувається там, люди раніше не бачили”.

Як і завжди, свого південного сусіда підтримали в Канаді. Під час спілкування з журналістами прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо прокоментував заяву Джо Байдена: “Я думаю, як підкреслював і президент Байден, існують офіційні передумови щодо визначення геноциду. Але я вважаю абсолютно правильним те, що все більше і більше людей говорять і використовують слово геноцид з точки зору того, що робить Росія (в Україні – Ред.), що зробив Владімір Путін”.

Трохи обережніше висловився очільник британського уряду Боріс Джонсон: 6 квітня він сказав: “Коли ми дивимось на те, що коїться в Бучі, що Путін зробив в Україні, і що, як на мене, зовсім недалеке від геноциду, не дивно, що люди реагують таким чином”.

Підтримав визначення геноциду і польський президент Анджей Дуда. В інтерв’ю CNN на запитання, чи погоджується він із Зеленським, що це геноцид він відповів: “важко з цим не погодитися. Мета цього вторгнення – знищити українську націю”.

Про жах російських злочинів почули навіть у Колумбії: її президент Колумбії назвав війну Росії проти України геноцидом та вимагає припинити це божевілля.

Юридичний бік нелюдського жаху

Звісно, заяви очільників держав-партнерів України, які відкрито почали називати винищення українців росіянами, яке ті прозвали “денацифікацією”, геноцидом – це позитивний факт, проте потрібне рішення профільної міжнародної судової інстанції, каже “Апострофу” професор Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка Сергій Галака.

“Те, що про злочини росіян в Україні як про геноцид висловився президент США, звісно, сприяє зміцненню наших позицій. Проте, звісно, треба добиватись юридичного висновку після збору доказів, відповідних даних та документації. Тобто, це має бути рішення того самого Міжнародного кримінального суду в Гаазі, а не просто слова лідерів окремих, хоч і дуже впливових держав”, – стверджує він.

З ним погоджується експерт-міжнародник Українського інституту майбутнього Ілія Куса, який поки не бачить наслідків від заяв про геноцид українців.

“Для доведення злочину геноциду потрібні суттєві докази, тобто насамперед потрібно провести ґрунтовне розслідування”, – каже експерт.

Він звертає увагу на те, що деякі іноземні лідери поки що уникають дефініції геноциду щодо російських злочинів, бо юридичних підстав для цього нема.

“Так, представники європейських правоохоронців, зокрема французьких жандармів, вже приїхали до України допомогти нашим правоохоронцям розслідувати факти масових вбивств, але вони не їхали з метою довести, що це є геноцидом. Потрібно звертатись до Міжнародного кримінального суду (МКС), злочин геноциду – один з основних злочинів, які розглядає Гаага, поряд з воєнними злочинами та злочинами проти людяності”, – додає експерт, зауважуючи, що допомога та участь європейських колег та партнерів наших слідчих додає легітимності розслідуванню.

Схоже, початок такому розгляду покладено, адже Україну відвідав головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан, який приїхав до Бучі, та назвав Україну “місцем злочину” та наголосив на необхідності незалежного розслідування.

“Україна – місце злочину. Ми тут, тому що у нас є розумні підстави вважати, що тут скоюються злочини, які підпадають під юрисдикцію суду”, – заявив Карім Хан.

Проте на шляху цього розслідування є проблема: Україна досі не ратифікували Римський статут, який власне започаткував МКС та є наразі єдиним механізмом притягнення до відповідальності на міжнародному рівні Путіна та російських військових злочинців. Справа в тому, що деякі спеціалісти звертають увагу: проблема ратифікації статуту в тому, що таким чином ми поширимо юрисдикцію МКС на всю Україну, і суд розслідуватиме як злочини росіян, так і українським військових, якщо Росія подасть відповідну заявку. Тобто, це працюватиме для обох сторін війни, як це зазвичай буває в таких випадках. Зрештою, від початку війни не чутно дискусій про статут, невідомі і наміри чи бажання Уряду робити якісь дії в цьому напрямі.

Проте, в разі ратифікації статуту зібрати докази страхітливих злочинів не є великою проблемою зараз, каже “Апострофу” голова АО “Чудовський і партнери” Ігор Чудовський.

“Потерпілі від російської агресії, з якими вдалось поспілкуватись на звільнених від окупації територіях, кажуть, що до них застосовувались тортури саме за етнічною ознакою, тобто за те, що вони-українці, або за версією ворогів – “фашисти”. Масовість вчинення таких злочинів вказує не лише на те, що порушувались правила та звичаї ведення війни, а й на те, що росіяни умисно знищували цивільне населення. Про це стало відомо ще в перший день широкомасштабної агресії, коли літак розстріляв багатоповерхівку та дитячий будтинок у Ворзелі”, – каже адвокат.

Чудовський спілкувався з колегою-адвокаткою з Бучі, до якої приходили рашисти і питали, як вона ставиться до перерозподілу світу, до української нації, чому в наших підручниках українці “стоять нарівні з росіянами”, чому там написано, що “СРСР напав на нацистську Німеччину”(абсурд, ніде такого нема).

“Можна зробити висновок, що перед нападом на Україну керівництво армії мотивувало солдат на знищення українців. Аналогічна ситуація сталася з трьома хлопцями з самооборони Ворзеля (я перебував там, коли в селище увійшли кадирівці), але це закінчилось для них трагічно -всі троє загинули. Тобто, можна говорити саме про геноцид українців як нації”, – додає юрист.

Знищити пам’ять дітей — теж геноцид…

Звісно, “лічильник Гааг” для російської армії зашкалив уже давно, але відносно непоміченою пройшла важлива новина. У російській Раді Федерації обговорили, як примусово русифікуватимуть українських дітей, вивезених на територію недорейху.

Річ у тому, що примусове вилучення дітей, передача їхній іншій соціальній групі та викорінення вихідної ідентичності цих дітей – це складові класичного визначення геноциду. Тобто російська пропаганда, з одного боку, люто заперечує будь-які свої військові злочини, а потім запускає геноцидальну практику.

Тут відразу спадає на думку історична аналогія. Коли нацистська Німеччина завоювала Польщу, окуповані території поділили на два типи. Центральні польські регіони виділили окрему окупаційну зону: Генерал-губернаторство, а західні та північно-західні регіони Польщі приєднали до власне Рейху, оголосивши їх споконвічно німецькими. Жителів земель, що раптово виявилися частиною Рейху, відранжували за рівнем “німецькості”. Тобто, всіх з німецькими прізвищами та корінням без розбору записали в німецьку расу. Очікувалося, що ці новоявлені німці, по-перше, будуть вдячні за визволення від польського ярма, а по-друге, ними можна поповнити Вермахт. Нічого не нагадує?

Дороги назад нема

“Люди та країни, які здійснюють геноцид, мають бути покарані”, – йдеться у Конвенції про запобігання злочину геноциду, ухваленої у 1948 році Генасамблеєю ООН.

Звісно, до цього зобов’язання, США та інші країни, які підписали договір, поставилися з обережністю: якщо вони визнають факт геноциду, то принаймні зобов’язуються забезпечити розслідування та судове переслідування

Саме через Конвенцію про геноцид, світові лідери спочатку обмежувались гнівними заявами та гуманітарною допомогою. Проте ситуація змінилася, і дороги назад ні для Америки, ні для партнерів України в Європі, нема.

Визнання подій в Бучі, Ірпені та Київській області геноцидом та відповідне розслідування у МКС творить дуже великий політичний тиск на Росію. Відповідні рішення надалі будуть приймати парламенти країн, на які тиснуть виборці, адже суспільна думка в Європі та Америці зараз налаштована категорично проти російської агресії, тобто наслідки таких рішень будуть і політичні, і юридичні. Лишається сподіватись, що слова трансформуються у конкретні засоби ППО, панцерники та ракети, якими нас забезпечать на додачу до довгожданого ембарго на нафту та фінансової ізоляції Росії.