Ця цікава історія розпочалася у 2020 році, коли колишній суддя ВАСУ, заслужений юрист України Олександр Степашко розлучився з дружиною Світланою Степашко після 17 років шлюбу, а цей процес розлучення перейшов у процес поділу майна та призначення аліментів на їхню спільну дочку. І що тут цікавого, запитаєте ви? Судді теж люди, одружуються та розлучаються. Звісно так! Але тільки вони не повинні діяти певними способами і методами, особливо використовуючи свої минулі зв’язки. Адже перед законом мають бути всі рівні.

У 2020 році рішенням Дніпровського районного суду міста Києва було ухвалено рішення, згідно якого з усіх доходів Олександра Івановича одна четверта частина перераховуватиметься як аліменти на його доньку, а стягуватимуться гроші на користь Світлани Іванівни, оскільки дочка ще неповнолітня. З даною ситуацією в цій справі все зрозуміло. А ось із поділом майна ситуація виявилася набагато складнішою. Справа в тому, що людина, яка все своє життя працювала суддею, намагалася набуте в даному шлюбі майно (за деякими відомостями) записувати на дітей від першого шлюбу, сина та дочку («Мені про це нічого не відомо» – заявила про це на суді представник екс-судді). Ну, а такі «дрібниці», як велика колекція монет, годинників, вогнепальної зброї та ножів («у мене немає про це жодної інформації» – теж заявила представник О. Степашко), записувати кудись і не треба. Є – і добре. Однак, виходить, що в цьому шлюбі спільного майна практично не було.

Проте, в рамках судової справи щодо поділу майна подружжя діляться аж чотири об’єкти: квартира та нежитловий фонд у найяскравішому ЖК Києва, автомобіль Nissan 2017 року та земельна ділянка у Київській області. Олександр Іванович претендує на квартиру та нежитловий фонд (згідно з його позовними вимогами) та просить визнати за ним ці об’єкти, а за Світланою Іванівною готовий залишити земельну ділянку та автомобіль. От тільки він так порахував, що автомобіль та земельна ділянка коштують дорожче на 350 тисяч гривень, і просить відшкодувати йому ще й компенсацію за це. Гарно! Чому б і ні! При цьому квартира та нежитловий фонд купувалися і оформлялися третіми особами, у тому числі братом Світлани Іванівни, тому як може Олександр Іванович зараз претендувати на неї повністю, це велике питання. Але тим не менш. Машина купувалась у кредит, і одну дев’яту частину цього кредиту Світлана Іванівна виплатила, перебуваючи у шлюбних відносинах, і вісім дев’ятих уже поза шлюбом. І не дуже зрозуміло, як Олександр Іванович хоче цю машину ділити. Що стосується земельної ділянки, то її вже не існує юридично, вона припинила своє існування шляхом поділу на дві різні ділянки за ті три роки, поки слухається в суді ця справа. Тому ця ділянка належить Світлані Іванівні формально, і ділити зараз цю ділянку суд не може. Суд не може, а Олександр Іванович усе може. Він сам собі і суд, і суддя. Хоч і у відставці. Але колишніх суддів, як кажуть, не буває.

Це і є неприємною «родзинкою» даної справи (особливо у світлі останніх подій гучної антикорупційної боротьби), коли колишній суддя ВАСУ, який у принципі все життя був суддею, продовжує вважати себе господарем життя і поводитися відповідно – при розлученні перестає спілкуватися з дитиною, починає розповідати, що всі повинні приходити і просити на колінах у нього прощення, а сам бігає по суддям, через знайомих або безпосередньо вирішує ці питання. Якось некрасиво це, щиро кажучи, і несучасно.

Прямо перед останнім засіданням у справі щодо поділу майна подружжя до представників Світлани Степашко потрапила неперевірена інформація, що суддя Дніпровського районного суду м. Києва Віктор Гончарук, який розглядає цю справу, міг працювати разом зі скандально відомим суддею Миколою Сірошем, у якого свого часу знайшли купу незадекларованого майна – квартири та машини. І цей суддя Сірош працював 20 років суддею якраз Дніпровського суду. Є (знову ж таки неперевірена) інформація, що Гончарук не просто з ним працював, а мало не був його підлеглим. Точно, на жаль, це виявити складно, оскільки біографій суддів зазвичай немає у відкритих джерелах. Але те, що вони добре знайомі й у дружніх стосунках – це стовідсотково. А Сірош, у свою чергу, у дружніх стосунках із Олександром Івановичем Степашко, упевнені представники Світлани Іванівни. І через ці підстави, коли вони дізналися цю інформацію, то заявили відвід судді Гончарука. Але він у ньому відмовив. Хоча, після таких подій, навіть якщо це навіть неправда, порядний суддя завжди заявляє самовідвід, щоб не було жодних сумнівів у його непредвзятості; але тут такого не сталося. Суддя каже, що це не так і продовжує розглядати справу. При цьому, коли був заявлений відвід через обставини Сіроша, треба було просто бачити обличчя судді, він перепитував, відношення має до Сіроша? Він не казав, що я такого не знаю, ніхто до мене не підходив, він просто перепитував, як це я був у підпорядкуванні Сіроша? Це єдине питання, яке в нього викликало таку реакцію. Це факт. Проте представники О. Степашко вважають, що все це надумано, тому вони «запропонували» судді Гончаруку відхилити заяву про самовідвід, оскільки представник С. Степашко не може «повноцінно сформулювати свою думку», і таким чином можна звинуватити будь-яку людину із суддівської системи у будь-яких знайомствах.

Побічно підтвердити знайомство суддів, вважають представники Світлани Степашко, може й те, що на засіданнях проглядається певна зацікавленість та обізнаність у цій справі судді Гончарука, які виходять за межі справи. Після засідань він починає розповідати, що треба домовлятися у будь-якому разі, що їм треба виховувати, ростити спільну дочку. І що Олександр Іванович у такій складній ситуації він захищає Батьківщину. Хоча, при цьому представник відповідача в коридорі каже, що він за кордоном і з ним зв’язку немає. Звідки у судді може бути така інформація, яке це має значення у справі і навіщо це все говорять – інше питання.

Поки що в цьому розділі майна, що затягнувся на три роки, все йде до вивчення доказів і дебатів, після яких буде остаточне рішення Дніпровського районного суду столиці, як суду першої інстанції. Тому що далі буде апеляційне оскарження. Так що боротьба продовжується…

Джерело: Fakty.today