Представники УПЦ МП не виїхали з території Києво-Печерської лаври, хоча їхній договір оренди храмів закінчився 29 березня. Вранці 30 березня священики УПЦ МП проводили у лаврі богослужіння. Також на територію не пустили комісію Міністерства культури, яка мала розпочати процес передачі майна лаври державі. Поки що все це нагадує саботаж з боку УПЦ МП з метою виграти час. На що розраховують московські клірики, читайте у матеріалі “Апострофа”.

Повільний результат

Духовенство УПЦ МП знайшло собі “формальний привід” продовжити своє перебування на території лаври. Намісник Києво-Печерської Лаври та великий поціновувач німецького автопрому митрополит Павло, посилаючись на Єдиний держреєстр судових рішень, заявив, що УПЦ МП залишиться у лаврі до закінчення судового розгляду із заповідником “Києво-Печерська Лавра”.

“У вівторок надійшов лист про те, що 30 числа з храму преподобного Агапіта розпочнеться перехід Лаври державі. Закон на нашій стороні. Ми залишимося в Лаврі до закінчення судового розгляду. У нас довгостроковий контракт, який не можна розірвати під час воєнного часу”, – сказав митрополит.

За його словами, в УПЦ МП також не збираються погоджуватися із запропонованим владою компромісом.

“Нам запропонували “компроміс”: виїжджають з Лаври блаженніший Онуфрій, семінарія і я. Я сказав, що з хреста не сходять, з хреста знімають. Ми не потребуємо таких “компромісів”. Вони хочуть забрати нашу Лавру, Почаївську, і перейти до жіночих монастирів”, – зазначив намісник лаври.

Читайте: Скандал з УПЦ МП у Києво-Печерській Лаврі: всі подробиці

До Господарського суду Києва надійшов позов від Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/УПЦ (МП) до Національного заповідника “Києво-Печерська Лавра”, в якому позивач вимагає визнати недійсним відмову від договору з УПЦ МП.

Поки що дії УПЦ МП (судовий позов, демонстраційні богослужіння та відмова пускати чиновників Мінкульту) виглядають як спроби московських церковників максимально затягнути процес виселення.

“УПЦ МП не залишить Лавру ось прямо “на зараз”, але вони виходять. Так, має місце тихий опір, але московські церковники не підуть на жорсткий публічний конфлікт, вуличні акції під виглядом хресних ходів. В умовах військового стану це буде прямим актом колаборації з кримінальними справами та ризиком повної заборони. Вони розуміють, наскільки ризиковано для Московського патріархату зараз йти на загострення з владою“, – каже “Апострофу” голова Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

Проте не схоже, що проросійські священики готові змінювати свої звички. Показовою стала традиційно хамська поведінка згаданого вище митрополита Павла, який у властивій манері в оточенні прихильників пригрозив журналістам побиттям та перешкоджав їхній діяльності. Одну з журналісток він добряче штовхнув, також оператору священнослужитель пошкодив камеру.

“Я зараз візьму цей ціпок і поб’ю всі ваші фотоапарати”, – заявив він, стоячи біля входу в лавру.

Журналіст спитав, чому Павло загрожує кореспондентам. Натомість той почав брехати, що, навпаки, йому загрожують. “Я не погрожую, це ти погрожуєш”, – сказав Павло.

Також журналіст попросив Павла сказати, що Росія напала на Україну, але той промовчав.

Прихильники церковника почали говорити журналісту, щоби той не провокував. Один із священнослужителів накинувся на журналіста та порвав йому провід для зарядки.

Тиха дискредитація України

УПЦ МП розраховує не лише на сприяння власної парафії, а й на позицію іноземних партнерів України, які ретельно ставляться до релігійних питань. Як не дивно, але митрополит Павло та його церковне начальство мають підтримку у країнах Заходу. У тому числі в США.

У прайм-тайм на Fox News на тлі перших рішень щодо лаври із серйозним виглядом розповідали, як президент Володимир Зеленський “забанив православ’я” в Україні, вже відібрав власність у церкви (УПЦ МП), а також організував “репресії” проти священиків, десятки з яких нібито вже сидять у в’язниці.

У нещодавньому звіті ООН також йдеться про те, що обшуки в Лаврі можуть мати “дискримінаційний характер”.

“Висновки Управління Верховного комісара ООН з прав людини можуть бути використані ієрархами УПЦ МП для тиску на керівництво на Банковій та в цілому для дискредитації України. УПЦ МП розраховує, що Офіс президента здригнеться під натиском претензій і піде на поступки. Для влади це буде тестом на стійкість“, – каже “Апострофу” керівник Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

Гроші та “русскій мір”

На словах митрополит Павло та вищі ієрархи УПЦ МП виступають за мир, взаєморозуміння та християнську чесноту, але дії, які здійснюють представники російської церкви в Україні, вказують на протилежне. Насамперед зазначеною структурою рухають меркантильні інтереси, а потім – політичні.

“УПЦ МП з 1991 року була власником “франшизи”, за яку до Москви потрібно перераховувати якесь “роялті”. Насамперед це великий бізнес, який намагався контролювати вагому частину українського “церковного ринку”, який сам по собі – великий. Ідеї “русского міра” з’явилися після першого Майдану у 2005 році, а у 2014 році під час анексії Криму та окупації частини Донбасу служителів та цілі приходи МП в Україні ловили на співпраці з окупантами. У Криму, наприклад, навіть не приховували, що у лютому-березні 2014 року російські “зелені чоловічки” переховувалися у храмах МП“, – зазначив у бесіді з “Апострофом” експерт із діяльності спецслужб Українського інституту майбутнього Іван Ступак.

Під час “гібридної війни” Кремля проти України (2014-2022 роки) УПЦ МП принципово проповідувала серед парафіян російською, а в книгарнях при храмах можна було придбати літературу та друковані матеріали, що прославляють “єдність” України та РФ.

Відкрите вторгнення РФ в Україну зробило таємну гру надто очевидною. На окупованих територіях представники УПЦ МП закликали парафіян йти на службу до росіян, а також виправдовували їхні злочини в Україні. Також проросійські священики ховали у стінах своїх монастирів відвертих колаборантів.

“Служителів УПЦ МП на окупованих територіях також ловили на тому, що вони зливали інформацію ворогові, виступали в ролі навідників. Вони ж під різними пристойними приводами можуть постійно переміщатися територією району, в якому служать”, – додав Іван Ступак.

Подібні факти сковують політичну активність російської церкви у Києві. Навіть якби отець Павло і керівництво московської церкви в Україні через особисті якості та інтереси захоче влаштувати якусь церковну ходу чи іншу ніби релігійну акцію, вони ризикують залишитися на самоті.

“Великий бізнес, який спонсорував акції УПЦ МП, надавав організаційний ресурс та забезпечував безпеку їхніх публічних акцій (хресних ходів) також змушений дистанціюватися від філії РПЦ в Україні через очевидні причини. Якщо кримінальні справи проти церковників вимагають витрат часу та сил, то на законних підставах закрити якесь охоронне підприємство можна набагато швидше“, – додав Ступак.

В УПЦ МП в умовах військового стану та відсутності впливових захисників усередині України не залишилося хороших варіантів. Вони можуть скільки завгодно ходити судами і не пускати чиновників на територію комплексу, але це лише ускладнює їхнє становище. Хочеться вірити, що епоха розквіту церковної “п’ятої колони” безповоротно канула в Лету. Проте агонія УПЦ МП ризикує затягнутися…