Україна проголосила стратегічний курс на вступ до Європейського Союзу та вже набула статусу держави-кандидатки на членство в ЄС. Офіційний Київ заявляє, що процедура приєднання країни до Євросоюзу триватиме два роки, проте далеко не всі так само оптимістичні у своїх оцінках, адже для успішної євроінтеграції Україні необхідно буде досягти високих європейських стандартів, зокрема в економіці. “Апостроф” з’ясовував, що необхідно зробити нашій країні для вступу до ЄС, коли може відбутися її прийняття до єдиної європейської сім’ї, і чи потрібне нам, в принципі, членство в Євросоюзі.

До ЄС у турборежимі

Українці прагнуть стати частиною об’єднаної Європи. Дані різних опитувань показують, що вступ нашої країни до Європейського Союзу підтримують близько 80% громадян.

Щоправда, донедавна сам Євросоюз був зовсім не в захваті від перспективи залучення до своїх лав держави, в якій економіка слабо розвинена, закон не поважається, натомість процвітає корупція та й досі сильна “комуністична” ідеологія.

Зрушення в цьому питанні відбуваються переважно у зв’язку з боротьбою українців за незалежність від колишньої імперії. В 2014 році, вражений стійкістю Євромайдану і окупацією Криму і частини Донбасу, Євросоюз оперативно підписав угоду про асоціацію. А в 2022 році, знову вражений відчайдушним опором російському масовому вторгненню, погодився на надання Україні статусу країни-кандидата в члени ЄС, про який при іншому перебігу подій нам в найближчі роки і мріяти не доводилося.

Тепер найбільш актуальним питанням євроінтеграції є здатність нашої країни досягнути критеріїв, які дозволять їй претендувати на повноцінне членство в ЄС. А критерії ці досить високі і не зовсім звичні для українців.

Зокрема нам належить створити інститути, яких в історії України не існувало ніколи. В першу чергу, йдеться про незалежну і некорумповану судову систему, яка забезпечить верховенство права і захист приватної власності. Також необхідно створити дієві антикорупційні органи, систему корпоративного управління державними підприємствами, забезпечити свободу слова та провести ще велику кількість важливих реформ.

Існують різні оцінки щодо того, скільки часу знадобиться Україні для того, щоб добитися відповідності європейським стандартам. І найбільший оптимізм в цьому питанні демонструє вітчизняна влада.

Нещодавно під час міжнародної зустрічі, організованої банком JP Morgan, президент Володимир Зеленський заявив про те, що вважає цілком можливим вступ України до Євросоюзу в звичному для нинішньої влади турборежимі.

“Сьогодні є певні песимісти серед світових лідерів, які вважають, що для членства в ЄС Україні треба 10 років, – заявив президент. – Але вони переважно знають нас і іноді навіть бояться нашого духу, нашої енергії. Тому ми бачимо, що ми можемо бути у ЄС через два роки”.

При цьому розпочати переговори про вступ до Євросоюзу Володимир Зеленський має намір вже в нинішньому році.

Читайте також: Україна може в ЄС стати податковим раєм – Данило Гетманцев

Єдиний шанс на відбудову

Декларовані наміри є вельми амбіційними, якщо згадати, що за такий короткий термін ще не вдалося подолати цю дистанцію жодній країні, яка зажадала вступу до організації. Втім, назвати поставлену задачу зовсім неможливою також не можна.

“Швидкість, з якою інші країни рухалися до ЄС, була дуже різною, – сказав в коментарі “Апострофу” координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман. – Одним для цього знадобилося 15 років, інші справилися за три. Тож, якщо можна пройти весь шлях за три роки, то чому не можна за два? Зрештою багато з того, що здавалося нам абсолютно неможливим рік назад, сьогодні стало реальністю”.

Індикатором серйозності намірів України щодо набуття членства є виконання реформ за сімома основними напрямками. За словами Олега Гетмана, протягом останніх пів року, Україні показала на цих напрямках непоганий прогрес, завдяки чому рівень виконання взятих зобов’язань підвищився з 45% до 58%.

Проте необхідні реформи за різними напрямками здійснюються нерівномірно. В кінці минулого року консорціум експертів аналітичних організацій під проводом Центру “Нова Європа” зробив експертну оцінку виконання семи основних блоків реформ за 10-бальною шкалою. Оцінки вийшли дуже різними:

– реформа системи призначення суддів до Конституційного суду та запровадження системи відбору – 0 балів;

– реформа органів суддівського самоуправління (ВРП та ВККС) – 7 балів;

– антикорупція (САП та НАБУ) – 6 балів;

– боротьба з відмиванням коштів – 5 балів;

– антиолігархічна реформа – 2 бали;

– законодавство про медіа – 6 балів;

– законодавство про нацменшини – 5 балів.

“Є також завдання щодо приведення економічного законодавства до європейських стандартів, – говорить Гетман. – Це менш жорсткі зобов’язання, ніж в галузі створення державних інституцій, проте також важливі для роботи в умовах спільного європейського ринку. Йдеться про впровадження 14 європейських директив. Відповідні законопроєкти активно розробляються і подаються на розгляд парламенту. Вони передбачають збільшення прозорості державних процедур, посилення фінансового контролю, посилення боротьби з ухиленням від сплати податків тощо”.

На думку міністра інфраструктури України у 2016-2019 роках Володимира Омеляна, вступ до ЄС є дуже важливим для України, оскільки це практично єдина реальна можливість швидкої відбудови країни після війни.

“Репарації – дуже довгий і непростий шлях з непевним фіналом, – пояснив експерт в коментарі виданню. – А програма вирівнювання добробуту для новонабутих членів дозволить досить швидко здійснити значні інвестиції в реконструкцію інфраструктури. Наприклад, Польша тільки за перші 5 років перебування в складі ЄС отримала на оновлення інфраструктури понад 80 мільярдів євро. В наступні 5 років – ще 50 мільярдів. Такі інвестиції навіть уявити було неможливо, якби Польща не була членом ЄС”.

Проте плани щодо прискореного вступу за два роки здаються експерту не надто реальними: “Відповідні заяви були дуже скептично сприйняті в самій Єврокомісії та в державах-членах. З огляду на війну, вони стрималися і не стали публічно їх спростовувати. Проте неофіційно вони говорять, що це надміру оптимістичний і нічим не підкріплений сценарій”.

Також в Європі добре усвідомлюють хронічну звичку української влади імітувати реформи без проведення справжніх змін. Тому контроль за виконанням намічених планів буде досить прискіпливим.

“Боротьба з корупцією – це не звільнення окремих міністрів чи підозра чиновникам низового рівня, – говорить Володимир Омелян. – Має бути створена діюча структура, яка буде здатна дієво протистояти корупції. Також європейці не розуміють, що сьогодні відбувається в Україні з Конституційним судом. Є проблеми зі свободою слова. Зараз публічно про це не говорять, але всі ці питання будуть задані після війни. І з такими підходами, як зараз, нам нічого не світить. ЄС не потрібна у себе друга Угорщина. Вступ до ЄС і НАТО без довгої тяганини – наш законний приз після перемоги. Але умови вступу мають бути виконані. І це має бути спільна робота влади і всього народу. Проте не має бути ілюзій, що на хвилі захоплення героїзмом ЗСУ Україна без всяких умов вскочить в ЄС, отримає величезні гроші і продовжить займатися тим же, чим займалася до війни. Цього не буде”.

Втім, ставлення європейців до України може виявитися не настільки суворим.

На думку Олега Гетмана, з огляду на мужність нашої країни в боротьбі з агресором і її втрати у війні ЄС може зробити для нас певне послаблення, дозволивши завершити виконання “домашнього завдання” вже після вступу.

“В Євросоюзі є країни, де рівень виконання загального законодавства нижчий, ніж потрібно, – говорить експерт. – Щоправда, процедури виключення прийнятих членів в ЄС не існує. Тому “двієчників” спонукають до виконання зобов’язань за допомогою грошових стимулів. Наприклад, нещодавно Угорщині, яка систематично порушує стандарти ЄС, не дали 8 мільярдів євро. Польщі також заблокували 15 мільярдів євро через проблеми в судовій системі”.

Таким чином, на думку Гетмана, для вступу до організації може бути достатньо ухвалення необхідної законодавчої бази. А виконувати це законодавство можна буде вчитися вже перебуваючи в складі ЄС під дією коригуючих грошових стимулів.

До речі, джерела “Апострофа” в українській владі підтверджують, що вступ України до ЄС може виявитися на диво швидким. Єдине, додають вони, це може статися лише після закінчення війни.

А воно нам треба?

Але є одне не дуже приємне питання стосовно вступу нашої країни до Євросоюзу: чи воно дійсно потрібне?

“Популярність ідеї вступу в ЄС базується на тому, що більшість населення вважає, що такий вступ автоматично принесе підвищення добробуту, – сказав виданню голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. – Проте насправді це не зовсім так. Не кожна країна здатна повноцінно скористатися перевагами цієї організації. Подивіться на Болгарію, Румунію, Угорщину, Грецію. Номінальний ВВП на душу населення там більший, проте по факту рівень добробуту там не вищий, а часом і нижчий, ніж у нас”.

Тож після вступу до ЄС українці зовсім не обов’язково одразу відчують матеріальне покращення. До того ж сумніви викликає здатність української економіки на рівних конкурувати з європейськими в умовах вільного ринку. Адже практично єдиною конкурентною перевагою відсталих економік є нижча оплата праці, що дозволяє пропонувати певні види продукції дешевше, ніж більш розвинені країни.

“Але якщо впровадити в такій країні вимоги щодо соціального захисту і оплати праці, характерні для розвинених високопродуктивних економік, це автоматично здорожує продукцію, а продуктивність праці при цьому не зростає, – пояснює Кушнірук. – І це призводить до того, що конкурентоздатність країни може знижуватися. Це можна побачити на прикладах Румунії, Болгарії, Греції, які від вступу до ЄС скоріше програли, ніж виграли. Греція до того ж вступила до монетарного союзу (єврозона – “Апостроф”), що взагалі є божевіллям в її ситуації”.

На думку експерта, найбільш вигідним для України було б мати максимальний рівень свободи в торгівлі з ЄС, який забезпечує вільний рух товарів, капіталів і людей. Але при цьому їй не варто поки що вступати в сам Союз, бо це буде придушувати економічний розвиток і сприяти консервуванню відсталості.

Втім, є країни які, навпаки, виграли від вступу до ЄС, зокрема Польща, Чехія, Естонія. Тож нам є, з кого брати приклад.

В будь-якому разі, стратегічний вектор євроінтеграції України визначений і підтримується як владою, так і суспільством, і тому наше головне завдання сьогодні, окрім досягнення перемоги у війні, – це незворотне наближення до стандартів ЄС у всіх сферах життя, що дозволить нашій країні стати гідним членом великої європейської родини. А чи станеться це через два роки, або, наприклад, п’ять років, не так вже й важливо.