Країни Заходу попередньо домовилися щодо обмеження цін на російську нафту. Поки конкретної цифри немає, проте передбачається, що вона буде більш ніж удвічі меншою за поточні світові котирування. Це суттєво обмежить доходи російського бюджету, водночас дефіциту нафти на світовому ринку виникнути не повинно. “Апостроф” з’ясовував, у чому полягає суть “нафтових санкцій”, і яка роль України в їхньому запровадженні.

Хто купуватиме дорого, матиме проблеми

Країни “великої сімки” та Євросоюзу досягли домовленості про обмеження ціни на російську нафту. Це обмеження повинне запрацювати вже з грудня нинішнього року.

Принцип дії механізму полягає в тому, що країни, які зголосилися впровадити дане обмеження, створять коаліцію, представники якої визначать максимальну ціну, за якою можна буде купувати російську нафту. Розраховуватися така ціна буде таким чином, щоб вона покривала поточні витрати на видобування, а також давала виробникам невеликий прибуток, набагато менший, ніж ті надприбутки, які сьогодні отримують експортери завдяки завищеним цінам на ринку.

Будь-які оборудки з російською нафтою за ціною, вищою за встановлену граничну, не будуть перевозитися та страхуватися компаніями країн коаліції, а також не будуть обслуговуватися банками та брокерами цих країн.

“Враховуючи, що ЄС та Велика Британія забезпечують 90% глобального страхування морських перевезень, а країни G7 забезпечують переважну більшість платіжних та фінансових послуг для світової торгівлі нафтою, буде досягнуто значної ефективності, і ця політика матиме дуже далекосяжні наслідки”, – заявила помічниця міністра фінансів США з питань фінансування тероризму та фінансових злочинів Елізабет Розенберг.

Впроваджуючи обмеження цін на російську нафту, країни, що беруть участь у коаліції, наголошують на двох принципових моментах.

По-перше, ніхто не може заперечити права будь якої країни закуповувати російську нафту за ціною, вищою від граничної. Проте при цьому вартість товару для покупця значно зростатиме, оскільки він буде позбавлений можливості, наприклад, застрахувати вантаж в провідних компаніях і змушений буде звернутися до менш респектабельних і надійних страхувальників. І ціна таких послуг буде набагато вищою.

По суті, не відбираючи у покупців права купувати нафту за будь-якою ціною, провідні економіки світу ставлять їх перед вибором: “дорожча нафта + дорожче і ненадійне страхування + проблеми з банком” або “дешевша нафта + дешевше і надійне страхування + безперешкодні платежі”. Вибір є досить очевидним, і потрібно дуже сильно любити Росію, щоб обрати перший варіант.

По-друге, самі країни G7 та Євросоюзу не мають наміру користуватися перевагами від зниження цін на російську нафту. Переважна більшість із них з грудня запроваджують повне ембарго на неї і будуть закуповувати необхідні їм об’єми у інших продавців. В той же час, інші країни, які з тих чи інших причин не вважають за потрібне приєднуватися до коаліції і запроваджувати санкції проти Росії, отримають потужний важіль на переговорах по закупівлях. Вони зможуть пропонувати Росії продати нафту за ціною в межах граничної, оскільки тільки в такому випадку можна буде скористатися всім набором послуг зі страхування і перевезення товару від найбільш надійних світових фірм.

Нищівний удар по бюджету

Такий вид санкцій як обмеження ціни на певний товар, застосовується вперше. Раніше до порушників світового спокою застосовувалися різні види заборон або кількісних обмежень. Проте такі санкції мають той недолік, що завдають шкоди обидвом сторонам. Якщо ви відмовляєтеся купувати нафту у експортера, ви звичайно підриваєте можливості його бюджету, але і самі зіштовхуєтеся з дефіцитом нафти і зростанням цін на неї.

Саме цим і шантажувала досі держава-агресор світову спільноту, лякаючи її тим, що відмовившись від російських енергоносіїв, вони отримають інфляцію, дефіцит бензину і взагалі замерзнуть взимку.

Певною мірою такий шантаж мав успіх. Наприклад, погрози, а потім і реальні дії Росії в напрямку скорочення постачання газу до ЄС призвели до паніки на ринку і різкого зростання цін. В результаті агресор, скоротивши об’єми прокачки, отримував практично таку ж валютну виручку, як і раніше.

Чутки про заборону на експорт російської нафти також викликали занепокоєння, яке призвело до загального підвищення цін. При цьому країни, які продовжували купувати російську нафту (в тому числі, Китай та Індія), отримували значні знижки, тоді як державам G7 та Євросоюзу доводилося платити по 110-120 доларів за барель близькосхідної нафти. Таким чином російський бюджет, звичайно, позбавлявся значної частини надходжень, проте ті, хто впроваджували санкції, також несли втрати.

Для протидії такому шантажу група українських експертів ще навесні запропонувала союзникам вдатися до політики монопсонії (своєрідна протилежність монополії – ситуація, коли користуючися потужною позицією на ринку, покупець диктує умови продавцю) і примусити Росію продавати свої експортні товари за обмеженою ціною.

Оскільки прецедентів такого роду санкцій раніше не було, провідним державам знадобився певний час для того, щоб звикнути до цієї думки і виробити узгоджену позицію. Проте тепер основні політичні рішення ухвалені і вже незабаром на росію чекають важкі часи.

“Це стане нищівним ударом для російського бюджету, близько половини якого формується за рахунок прибутків від продажу нафти та газу, – заявив у коментарі “Апострофу” координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман. – Сьогодні ці доходи різко скорочуються. З газом Росія власноруч вистрілила собі в ногу, скоротивши постачання на основний ринок збуту (ЄС) на 70% ще до того, як Європа самостійно відмовилася від закупівель. При цьому у неї немає можливості швидко наростити постачання на інші напрями, бо це потребує багато часу і грошей”.

Втрата прибутків від нафти, за словами експерта, стане ще болючішою, оскільки її роль в наповненні бюджету є набагато вищою. Нафтовий експорт формує 30-35% російського бюджету, тоді як газовий – всього 15-20%.

Вже зараз Росія відчуває значні проблеми з наповненням своєї казни. Війна потягла за собою збільшення видатків в середньому на 465 мільярдів рублів (близько 7,7 мільярда доларів) на місяць. Водночас доходи бюджету через санкції відчутно знизилися, і тому виник значний бюджетний дефіцит. У серпні він склав 344 мільярди рублів (5,8 мільярда доларів). Причому відповідні цифри грунтуються на російських даних, які останнім часом значною мірою прикрашують реальну картину за рахунок різного роду маніпуляцій. Тож можна припустити, що насправді ситуація ще гірша.

“Нестача коштів примушує російську владу вдаватися до емісії, – зауважує Олег Гетман. – Їм вже довелося надрукувати 850 мільярдів рублів (14 мільярдів доларів – “Апостроф”), що неминуче відіб’ється на російській економіці. І це при тому, що основні санкції, пов’язані з експортом нафти, ще не набули чинності”.

Фото: Pixabay

Реальна ціна – 45 доларів за барель

Перспектива продавати свою нафту за цінами, значно нижчими, ніж ринкові, звичайно не порадувала нікого в Москві. Проте звичних заяв про те, що мовляв ми зовсім перестанемо постачати нафту на ринок, звідти не лунає. Натомість росіяни намагаються шукати покупців, які б погодилися не зважати на рекомендації коаліції і платити за вищими цінами, ніж тими, що будуть встановлені “великою сімкою” та ЄС.

“Ми вже бачили публічні повідомлення про те, що Росія шукає довгострокові контракти зі значними знижками 30% і більше, бо боїться граничного рівня цін”, – заявив нещодавна помічник міністра з питань економічної політики США Бен Харріс. Проте, добав він, такі пошуки не приносять значних успіхів. Хоча офіційний розмір граничних цін ще не оголошено, країни, які не приєдналися до коаліції, вже використовують перспективу їх впровадження як аргумент для того, щоб добиватися укладання угод із Росією на жорсткіших умовах.

І росія буде змушена погоджуватися. Це дозволить їй зберегти хоча б частину нафтових прибутків, оскільки в граничну ціну буде закладено певний відсоток рентабельності.

“Собівартість видобутку своєї нафти росіяни приховують, – говорить Олег Гетман. – Проте фахівці оцінюють її як 30-35 доларів за барель. Тому ймовірно гранична ціна буде встановлена на рівні 40-45 доларів за барель. Рентабельність експорту внаслідок цього різко впаде, і це стане катастрофою для російських фінансів і чудовою новиною для всього світу”.

За задумом авторів концепції граничних цін, вони принесуть користь і покупцям нафти з інших регіонів. Адже існування на ринку більш дешевого товару буде тиснути на загальну цінову політику. І хоча частка Росії у світовому нафтовому експорті складає всього близько 5%, зниження ціни на її нафту примусить інших виробників коригувати цінову політику.

Вже зараз, коли тільки з’явилися домовленості щодо майбутніх санкцій, і покупці зрозуміли, що дефіциту нафти не буде, ситуація почала нормалізуватися, світові ціни пішли вниз. Барель нафти Brent, вартість якого в кінці серпня сягала 103 доларів, сьогодны коштує 92 долара.

Звичайно, це викликає питання щодо того, чи нижча ціна на російську нафту не призведе до підвищення попиту на неї і збільшення частки росії на світовому ринку. Проте, на думку Олега Гетмана, це навряд чи можливо.

“Різко наростити видобуток нафти є технологічно складною задачею, – пояснює експерт. – До того ж, існують домовленості в рамках організації ОПЕК+, куди входить і Росія, про квоти на видобуток нафти. І якщо одна країна не дотримається взятих зобов’язань і вийде за межі визначених об’ємів, це викличе негативну реакцію інших учасників організації”.

До того ж, різниця між ринковою та граничною ціною навряд чи буде надто великою. На думку Олега Гетмана, тенденція до зниження нафтових котирувань найближчими місяцями, скоріше за все, продовжиться, і до кінця року ціна нафти Brent може скласти 65-70 доларів за барель (хоча, як відомо, прогнозувати ціну нафти – справа невдячна). При цьому гранична ціна для російської нафти складе, як зазначалося вище, 40-45 доларів.

“Враховуючи, що покупець російської нафти нестиме додаткові ризики і витрати через співпрацю з токсичним продавцем, то такий розрив буде не настільки великим для того, щоб це вплинуло на розподіл ринку,” – каже Гетман.

Європа не хоче енергетично залежати від Росії

Тим часом, поки майбутня гранична ціна лише обговорюється, Європа активно позбавляє Росію і інших її важелів енергетичного впливу. Готуючись до повного припинення постачання нафти з рф, уряд Німеччини оголосив про перехід під контроль держави російських компаній RN Refining & Marketing GmbH та Rosneft Deutschland GmbH, які контролюють два нафтопереробні заводи (близько 12% всіх нафтопереробних потужностей країни). Відтепер цими підприємствами управляють менеджери державного регулятора енергетичних мереж BnetzA.

“Ці заводи, розташовані на сході країни, донедавна отримували нафту через трубопровід “Дружба”, – розповідає “Апострофу” засновник First Kyiv Investment Club Іван Компан. – Проте тепер, швидше за все, її замінять нафтою, що прибуває в Польщу морем, і точно не з Росії”.

В Москві цю новину звично зустріли обуренням і протестами проти “незаконної конфіскації”. Проте, насправді введення державних управителів не означає зміни власника.

“В Європі закон захищає право власності, – говорить Іван Компан. – І просто відібрати підприємство у когось неможливо. Втім, державний контроль над російськими підприємствами в будь якому разі є лише проміжним етапом. Найближчим часом уряд Німеччини повинен буде розробити правовий механізм, який дозволить націоналізувати ці заводи, або передати їх іншим власникам”.

Таким чином, росія сьогодні швидко втрачає традиційні ринки збуту власної нафти. В той же час нові покупці активно використовують скрутну для неї ситуацію, добиваючися для себе все більших знижок. В результаті бюджет не дораховується мільярдів доларів.

І в наступному році, якщо впровадження граничної ціни буде успішним, воєнні невдачі агресора доповнить бюджетна катастрофа і неможливість виконання соціальних зобов’язань. Російським бюджетникам і пенсіонерам доведеться усвідомити, що підтримка загарбницької війни має свою ціну. І ця ціна – їхні зарплати і пенсії.