Путінському блефу про “спеціальну військову операцію” настав кінець. Кремлівському фюреру на тлі численних провалів довелося вдатися до істотного ризику, розвінчуючи міф про те, що РФ нібито не перебуває в стані війни. Рішення Путіна про “часткову мобілізацію” вказує на те, що Кремль визнав не лише факт масштабної війни, але й кризові тенденції в самій РФ. Вся силова та адміністративна вертикаль не впоралася з прихованою мобілізацією, яка тривала останні місяці. Чому “часткова мобілізація” не принесе Кремлю нічого, крім нових провалів, читайте у матеріалі “Апострофа”.

Володимир Путін майже через 7 місяців після заяв 24 лютого, під час якої він пішов ва-банк, вранці 21 вересня виступив із черговим зверненням, у якому заявив про часткову мобілізацію до РФ.

“Призову на військову службу підлягатимуть лише громадяни, які зараз перебувають у запасі і насамперед ті, хто проходив службу в лавах збройних сил, має певні військово-облікові спеціальності та відповідний досвід”, – сказав кремлівський диктатор.

Путін уточнив, що мобілізовані перед відправкою в частині обов’язково проходитимуть додаткову військову підготовку з урахуванням досвіду так званої “спеціальної військової операції”, як у Росії продовжують називати відкриту війну з Україною.

“Мобілізація” як ознака поразки

Відразу за Путіним виступив глава Міноборони РФ Сергій Шойгу, який повідомив, що Кремль планує мобілізувати 300 тисяч росіян. Саме стільки потрібно поставити в армію, бо, як стверджує російський міністр, РФ воює “не стільки з Україною, скільки з колективним Заходом та НАТО”.

“Реальну статистику російських втрат ніхто не знає, але заява Шойгу про те, що потрібно набрати ще 300 тисяч людей – це фактично визнання військової поразки в Україні, яке зазнало керівництво РФ і визнання того, що Росія не може захистити свою територію – Курськ, Білгород”, – сказав в ефірі Апостроф TV російський політолог Іван Преображенський.

Також сумнівно, що навіть агресивні російські “патріоти”, які звикли підтримувати путінську агресію, сидячи на дивані, погодяться йти на війну і тим більше відправляти туди своїх дітей.

“Батьки строковиків розуміють, що як тільки окуповані території України оголосять “частиною РФ”, туди відправлять і строковиків. У великих містах РФ збільшилася кількість продажів авіаквитків. Люди поспішають виїхати з країни, поки не отримали повістки з військкомату. Ті, хто розумніше, ховатиметься на території РФ. Люди масово не хочуть іти воювати“, – каже російський експерт.

Половинчасте та безглузде рішення

Авіакомпанії скористалися тим, що заможні російські чоловіки масово кинулися за кордон. Вартість квитків на окремі напрямки злетіла за лічені години. Станом на ранок 21 вересня відлетіти, наприклад, у Дубай можна було за 1 млн (!) рублів.

Швидше за все, в Адміністрації президента РФ усвідомлювали, що реакція суспільства буде негативною, тому російське керівництво і кремлівські “балакучі голови” всіляко заперечували можливість повної мобілізації. Путін мав виступати перед росіянами ще на день раніше, коли кремлівські маріонетки хором оголосили про проведення “референдумів” на окупованих територіях, але на публіці він з’явився лише вранці.

“Путін переніс звернення з вечора на ранок, бо до останнього вагався і не міг ухвалити остаточне рішення. Відмовитися від мобілізації взагалі – значить налаштувати проти себе “партію війни” в особі Сечина, Патрушева та різного роду “воєнкорів”, які зібрали у Телеграмі тисячі передписників і тепер критикують владу. Погодитися на повну мобілізацію – налаштувати проти себе всіх інших, які ще сподіваються, що все саме якось обійдеться. В результаті і було ухвалене таке рішення у вигляді “часткової мобілізації”, щоб хоч якось заповнити втрати в Україні”, – каже “Апострофу” військовий експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак.

Путинський указ лише нагнітає негативні настрої в самій РФ, тому що насправді мало хто хоче йти на війну, і це може призвести до протестів, що ще більше розхитає становище Кремля.

Відповідно, ситуацію на фронті це точно не покращить. З іншого боку, російська влада матиме репресивний інструмент примусу до поповнення втрат у війні, зазначив в ефірі Апостроф TV військово-політичний оглядач групи “Інформаційний опір” Олександр Коваленко.

“Якість армійського поповнення дуже низька. Путін і Шойгу кажуть, що в першу чергу будуть мобілізовані ті, хто має досвід, але в РФ не залишилося стільки професійних військових, скільки потрібно Кремлю. Усі, кого зараз “мобілізують”, це гарматне м’ясо. У них навіть немає нормальної кількості спорядження. Навіть у тих, хто на передовій, не вистачає теплих речей, а вже скоро зима. Новобранці взагалі ризикують залишитися без амуніції. Тому вкрай сумнівно, що вони зможуть суттєво вплинути на ситуацію на фронті”, – говорить Олександр Коваленко.

Економічний надрив

Далеко не факт, що путінський указ буде реалізовано саме так, як планують у Кремлі. Мобілізацію в такому форматі в РФ оголошують уперше. Відповідного досвіду та інфраструктури Кремль не має.

За чотири місяці “звичайного” призову військкомати по всій РФ встигають пропустити не більше 140 тисяч людей. Перестрибнути цей бар’єр за рахунок відкриття “філій з вербування” в різних казенних установах на кшталт центрів роботи з мігрантами не вдасться. Відловлювати кожного ухиліста силами поліції також непросто. Особливо якщо “косити” почне кожен другий, що цілком можливо.

На процес також тиснуть і фінансово-економічні чинники. Мобілізованим обіцяють статус та зарплату на рівні контрактників. Зараз суми виплат різняться: переважна більшість отримує 100-200 тисяч рублів на місяць. Головорізам із ПВК платять більше, але зарплати понад 300 тисяч рублів не вважаються масовим явищем.

“Якщо порахувати в середньому, 200 тисяч рублів це близько 3,3 тисяч доларів. Примножуємо на 300 тисяч чоловік і отримаємо майже 1 млрд доларів на місяць на зарплати. І це без урахування витрат на харчування, обмундирування, техніку тощо. Індикатором проблем може стати недавнє прохання глави Рахункової палати РФ Кудріна до Путіна, щоб той дозволив йому перейти з держслужби в приватну компанію “Яндекс”. Персони на таких посадах розуміють, до чого все іде і не хочуть бути крайніми за економічні катаклізми, що насуваються на РФ”, – каже Іван Ступак.

Тепер стає зрозуміло, чому Путін до останнього вагався з “референдумами” та “частковою мобілізацією”. На тлі поразок в Україні, кремлівської боягузливості щодо Вірменії та нещодавніх принижень на саміті ШОС йому хочеться якнайшвидше вийти з програної війни, але прихопивши з собою “завойоване”.

Враховуючи, що Київ категорично відмовляється обговорювати територіальні компроміси і вимагає повернути все, включаючи і Крим, Кремлю доводиться йти на ескалацію із закликом резервістів і черговою порцією ядерних загроз. Хоча це нікого в Україні та на Заході вже не лякає і навіть не насторожує.