Пізно ввечері, 21 вересня, відбувся масштабний обмін військовополоненими, внаслідок якого було звільнено – 215 осіб. Переважна більшість – захисники Маріуполя: бійці полку “Азов” та легендарні командири, які обороняли “Азовсталь”. Натомість росіяни отримали 55 своїх військовослужбовців та кума Володимира Путіна – Віктора Медведчука на додачу. Обмін відбувся в день оголошення часткової мобілізації в Росії. Поява у списках Медведчука розлютила навіть запеклих Z-патріотів, а також дискредитувала і без того сумнівну ідею мобілізації.

Обмін полоненими відбувся пізно ввечері у Чернігівській області на кордоні з Росією. В результаті повернулися додому 215 військовослужбовців, зокрема 108 бійців полку “Азов”, які захищали Маріуполь. Також із полону повернулися легендарні офіцери: командир полку “Азов” Денис Прокопенко (“Редіс”), заступник командира полку “Азов” Святослав Паламар (“Калина”), а також в.о. командира 36-ї бригади морської піхоти України Сергій Волинський (“Волина”). Серед звільнених і “азовець” Давид Касаткін (“Хімік”), який став відомим завдяки погрозам на адресу голови Чечні Рамзана Кадирова.

За умовами обміну, командири повинні залишатися до кінця війни в Туреччині як гості. У списку на обмін опинилися також 10 іноземців, яких одразу направили до Ер-Ріяду. Посередниками під час переговорів із російською стороною стали принц Саудівської Аравії, а також президент Туреччини Реджеп Ердоган.

Як відомо, Маріуполь був оточений у перші дні війни й тримав героїчну оборону протягом двох з половиною місяців. Останнім оплотом захисників стали споруди комбінату “Азовсталь”. Вони були евакуйовані звідти 17 травня, фактично потрапивши в полон. Захисникам Маріуполя співчувала вся країна, проте в полоні на них чекала непроста доля. У Росії “азовців” вважають “нацистами” та збиралися влаштувати над ними показовий “процес”, а простіше — судилище. Для цього у Маріуполі до Дня незалежності будували клітки, щоби посадити туди українських героїв. Але судилища не відбулося, а вечір визволення став справжнім святом для всієї України, яка стежила за долею бійців “Азова”.

Натомість Росія отримала 55 своїх військовослужбовців, а також кума Володимира Путіна – Віктора Медведчука, затриманого 12 квітня. Обмін відбувся в той день, коли в Росії була оголошена часткова мобілізація. Вихід на свободу “нацистів” (а війна в Україні позиціонується саме як боротьба з “нацистами”) замість Віктора Медведчука викликала справжнісіньке виття на болотах. Обурилися навіть запеклі Z-патріоти та російські “воєнкори”, які прославляють так звану “спеціальну військову операцію”.

Не залишилися осторонь і прості росіяни, багатьом з яких належить поповнити ряди мобілізованих. Деякі з них не соромилися у висловлюваннях.

Не залишився осторонь і великий прихильник мобілізації Ігор Гіркін “Стрєлков”.

Якщо існує якась одностайність між українським та російським народами – то це у повній відразі до постаті Віктора Медведчука. Цю людину однаково не люблять по обидва боки кордону. В Україні його вважають ворогом за те, що він вів антиукраїнську політику, а також формував лояльну Кремлю “п’яту колону”. У Росії його ненавидять за те, що він цю “п’яту колону” не сформував, але гроші освоїв, створивши при цьому хибне враження, що на загарбників в Україні чекають з розкритими обіймами.

Чи є збігом організація обміну з таким потужним медійним ефектом у день початку мобілізації у Росії? Якщо це добре продумана операція, то перед організаторами варто зняти капелюха. Мобілізація у Росії на війну з Україною непопулярна. Люди вишиковуються в чергах не біля військкоматів, а біля стійок реєстрації рейсів на виліт з Росії, а також перед автомобільними пунктами пропуску на в’їзд до Монголії, Фінляндії, Грузії. А тих, кого вдалося спіймати за повістками, бредуть як вівці на забій. Можна лише уявити, що за мотивація буде у таких новобранців.

Досі пересічним громадянам Росії надавалося право дивитися війну по телевізору. Немов футбольний матч за участю улюбленої команди. Але буквально за пару днів ситуація різко змінилася – людей зірвали зі зручного дивана та кинули в окопи, щоб учорашні офісні працівники зробили результат там, де програла контрактна армія. Заради боротьби із “нацистами”? Щоб уберегти свою землю від наступу “армій НАТО”? Чи може заради життя та свободи Віктора Медведчука, який і військовослужбовцем не є? Ясна річ, що подія не зупинить процес заготівлі гарматного м’яса для передової, але по психології призовників завдано дуже важкого удару.