У ніч на 13 вересня ситуація на кордоні між Азербайджаном та Вірменією суттєво загострилася. Єреван спробував заручитися силовою підтримкою Москви та всієї Організації договору колективної безпеки (ОДКБ), але ані Росія, ані інші учасники маріонеткового блоку не ризикнули йти на конфлікт із Азербайджаном та Туреччиною.

Про роль Володимира Путіна та Реджепа Ердогана у цьому конфлікті, читайте у матеріалі “Апострофа”.

Усі країни-учасники ОДКБ розуміли, що відкрито стати на бік Єревану і тим більше послати в район Нагірного Карабаху “миротворчі” війська – значить піти на військовий конфлікт із Азербайджаном та Туреччиною. В умовах, коли Кремль демонструє слабкість в Україні та боягузливість щодо ситуації в Нагірному Карабаху, іншим учасникам ОДКБ не має сенсу йти на конфлікт з Баку та Анкарою. Особливо Казахстану, який, бачачи поступову поразку РФ в Україні, намагається дистанціюватися від московських “союзників” та налагодити контакти з Баку.

“Усі організації, які РФ просувала на пострадянському просторі, були інструментами примусу інших держав до руху у фарватері Кремля. У тому числі, і ОДКБ. Відкрите вторгнення РФ в Україну остаточно показало, що Москва, будучи агресором, не може нікому нічого гарантувати. Дії Росії і політика колективної безпеки – зовсім різні речі. Як наслідок, ОДКБ, в якому РФ грає першу скрипку, виявилося повністю недієздатною”, – каже директор Центру досліджень проблем національної безпеки Національного університету “Острозька академія” Тарас Жовтенко.

Керівництво Азербайджану і влада Туреччини, що стоїть за ними, обрали вдалий момент для загострення. РФ загрузла в Україні. Активність ЗСУ у Херсонській області і тим більше наступ на Харківщині показали, що зважати на погрози російського генералітету взагалі не варто. Як зазначають спостерігачі, Анкара та Баку, бачачи провали Кремля в Україні, вирішили перейти до активних дій, розуміючи, що формальні союзники підтримувати режим Пашиняна не стануть.

“І зараз Ердоган (президент Туреччини – “Апостроф”) одним ударом виставляє на посміховисько не тільки Путіна і російських генералів, а й ОДКБ. Конкурента свого впливу в Середній Азії. Який заважає йому будувати тюркський світ. ОДКБ, який виявився точно не аналогом НАТО. Цікаво, чи на найближчій зустрічі з лідером Китаю (має відбутися 17 вересня – “Апостроф”) Путін благатиме Сі витягти у нього зі спини ніж Ердогана?”, – говорить фінансовий аналітик і політичний коментатор Сергій Фурса.

Детальніше читайте в матеріалі “Апострофа”: Кінець ОДКБ: як розвалюється військовий блок Путіна.