Новина про початок контранступальних дій на півдні України втішила всю країну. Українські захисники знищили низку об’єктів, які використовуються російськими військами, а під повним вогневим контролем ЗСУ знаходяться мости через Дніпро. Крім того, у лавах окупантів є ознаки паніки. Але Херсон для рашистів – не останній форпост на Дніпрі. А ось за Нову Каховку вони боротимуться до останнього солдата, бо втрата міста означатиме припинення подачі води до Криму. Про це в ефірі Апостроф TV розповів журналіст із Херсона КОНСТАНТИН РИЖЕНКО.

– У Новій Каховці росіяни вже оголосили про евакуацію, там лунають сирени. Яка ситуація у Херсоні? Як реагує місто та гауляйтери на те, що роблять наші Збройні сили?

– Гауляйтери тримаються, сподіваються, що вони встоять. А люди… Сьогодні таке глобальне свято. Як то кажуть, Херсон – єдине місто, яке радіє вибухам. Я сьогодні отримав просто величезну кількість повідомлень. Люди говорять про те, що нарешті вже контрнаступ почався. Це вже добре, мабуть, чути. Люди знову обнадіялися, бо починають турбуватися, коли довго немає вибухів у районі міста.

– Іноді через вибухи на складах окупантів можуть щонайменше вилетіти вікна в будинках, квартирах. Чи тільки радість відчувають у Херсоні? Чи переважає вона у тому, що там відбувається?

– Вона переважає – це сто відсотків. Звісно, не без того, що бувають неприємні інциденти. Так, іноді, на жаль, через розльоти боєприпасів або через те, що надто близько до громадянської інфраструктури знаходяться військові об’єкти рашистів, буває, що страждають мирні люди, вибиває вікна.

Страждання мирних людей тут коментувати зайве – це завжди трагедія. З розбитими вікнами можна змиритись. Я часто зустрічав повідомлення, що нехай нам вікна поб’є, але аби їх тут не було.

– Удари часто припадають на Антонівський міст. Як зараз росіяни намагаються користуватися Антонівським та іншими мостами?

– Коли є черговий пакет влучень, росіяни переправляють техніку на баржі, закривають міст і акуратно намагаються перевірити, що він витримає. Пускають спочатку одну легкову машину, потім кілька, потім якусь вантажівку, і потім намагаються перекинути якусь техніку. Якщо бачать якісь ризики, додаткові тріщини, вони починають перекривати це листами металу, намагаються зігнати ремонтні бригади, хоч би якось залатати.

У більшості випадків у них це виходить, але не за рахунок того, що вони якось якісно ремонтують, а за рахунок того, що коли міст будувався, у нього було закладено настільки великий запас міцності, що навіть такими дрібними ремонтами часто виходить його привести до відносно робочого стану. Повільно, акуратними кроками, зі скрипом і скреготом, але вони перекидають техніку.

Швидше за все, перекидання техніки закінчиться, коли вже буде конкретна лінія дірок або буде обвалено цілий проліт. До того моменту там настільки багато конструкцій з арматури, що вони дозволяють такими перекриттями балками і листами і далі перекидати техніку.

– З огляду на вибухи на мостах та на складах, чи спостерігається постійний рух техніки? Чи фіксуються спроби підвезення боєприпасів останніми днями?

– Рух техніки відбувається постійно. Підвезення БК теж постійне. Це не лише стосується російської армії, а й наших захисників. Це цілком природний процес – відстрілялися і треба підвезти щось нове. Ніхто на передовій не тримає великих запасів БК, бо там ймовірність прильоту набагато вища. Тому вони підвозили їх і підвозитимуть.

Тут питання того, наскільки ефективно та часто зможуть фіксувати це наші партизани та розвідка, та наскільки успішно вдасться відпрацьовувати їх HIMARS.

– Ми віримо, що цей контрнаступ завершиться деокупацією Херсонської області. Але якою ціною, на вашу думку, росіяни будуть готові піти на жест доброї волі?

– Я думаю, що їх Херсону вони досить впевнено можуть піти за середніх втрат, а от за Нову Каховку вони триматимуться до останнього, бо це вода в Крим, і це мінімальна перемога, яку вони хочуть за собою закріпити. Якщо спочатку вони планували з’єднати “ДНР”, “ЛНР”, росію та Придністров’я – це був їх план максимум – то вода в Крим, без якої він загинався, і яка щодня забирає мільйони доларів – це те, без чого не може Крим.

Якщо ви пам’ятаєте, протягом усієї окупації Криму всі аналітики говорили, що без води Крим загнеться за 8-10 років. Цей час уже настав. Якщо не буде води до Криму, він просто стає практично некорисним. Тому Нова Каховка – це ворота води до Криму, і там вони просто стоятимуть до останнього солдата.

– Після деокупації регіону його треба буде повертати до життя. На яких критичних моментах ви акцентували б увагу?

– Є достовірна інформація, яку ми отримали з абсолютно різних джерел – заміновані теплогенеруючі підприємства. Орієнтовно, за тих темпів ЗСУ, якщо вони будуть позитивні щодо контрнаступу, то звільнення відбувається наприкінці вересня – середині жовтня.

По-перше, ніхто до опалювального сезону не готувався. Нема ні номінації на газ, ні реструктуризації боргів для ТЕЦ від “Нафтогазу”. Це підготовчі процеси, які мали бути, не кажучи вже про те, що все заміновано. Якщо наші підходять, окупанти швидше за все це підривають і все місто залишається без тепла. Це перша критична річ, на яку варто орієнтуватися. Незалежно від того, яка буде гуманітарна ситуація, люди швидше за все будуть без тепла.

Наступне. Коли буде контрнаступ, як показує практика, швидше за все буде перебито різні комунікації. Це електрика, це вода, це газ. Вони під час боїв неминуче страждають. У разі випадкових прильотів можуть серйозно постраждати електричні підстанції. Потрібно вже зараз думати, а що робити, якщо раптом… Якщо буде другий Маріуполь, і якщо ми обійдемося малою кров’ю.

Тобто хотілося б сподіватися на малу кров, але треба готуватися до другого Маріуполя: готувати якісь запаси води чи пристроїв, які можуть очищати воду, якісь продукти, які не вимагатимуть приготування, напівфабрикати, пайки. Бо якщо кілька тижнів точаться бої, не можуть підвезти воду, медикаменти, продукти, то наші війська заходять до міста, де сидить населення, яке зголодніло, потребує медикаментів та води. І, як це у нас часто буває, приходять політики, які кажуть: “А давайте розбиратися, що ж тут відбувається, проведемо нараду і напишемо листа президенту”. Я поки що не бачу якихось фактичних спроб підготуватися до такого сценарію. І це дуже сильно насторожує у питанні того, а чим займається взагалі наша влада.