Після того, як українські військові завдали ракетного удару по бурових платформах окупаційного “Чорноморнафтогазу”, а кримський “гауляйтер” Сергій Аксьонов визнав їхнє знищення, у мережі виник інтерес до т.зв. “вишок Бойка” – як вони з’явилися на Чорному морі і де їх можна було знайти.
Сайт “Апостроф” зібрав усю відому інформацію з цього приводу.
Дві бурові установки було придбано за 400 млн доларів 2011 року, коли Міненерго очолював Юрій Бойко. На тендері перемогли латвійські компанії Rigas kugu buvetava та Highway investment processing llp, власником другої з них виявився літній ризький бомж Ерік Ванагельс.
Коли з’ясувалося, що в ході операції переплата склала 150-200 млн доларів, на адресу тодішньої влади України звучали звинувачення у корупції та придбанні обладнання за завищеними цінами.
2012 року журналістка Тетяна Чорновіл отримала документи, які вказували, що компанія, яка брала участь у тендері із закупівлі бурових установок, має стосунок до офшорних компаній, які були власниками дачі екс-президента Віктора Януковича у Криму. За її словами, тодішній голова НБУ Сергій Арбузов взяв участь у скандальній закупівлі. Його роль полягала у відмиванні незаконних коштів, отриманих від купівлі вишок.
Пізніше з’ясувалося, що на рахунки компаній Януковича та Арбузова було переказано 95 млн доларів, незаконно отриманих в результаті махінацій при купівлі бурових установок.
За свідченнями ГПУ, 25 млн доларів надійшли на рахунки Світлани Бакуліної (дочки Євгена Бакуліна, який на той час керував НАК “Нафтогаз України”), 15 млн – власника латвійської компанії Rigas Kugu Buvetava Василя Мельника. Заступник голови “Нафтогазу” Євген Корнійчук отримав готівкою 2 млн, голова “Чорноморнафтогазу” Валерій Ясюк – 3 млн, голова наглядової ради “Вернум банку” Наталія Ігнатченко – 4 млн, начальник управління комерції “Чорноморнафтогазу” – 0,1млн.
2013-го норвезька фірма Ferncliff заявила, що роком раніше продала бурову установку через свою дочірню фірму безпосередньо “Нафтогазу” за 220 млн доларів, тоді як у “Нафтогазі” заявляли, що придбали її через Ризьку судноверф (тобто Rigas Kugu Buvetava) за 400 млн.
Ferncliff наполягала, що установку було продано ще на стадії будівництва “Нафтогазу” за 220 млн. А “дочка” норвежців Standard Drilling замовила її будівництво на сінгапурській верфі Keppel за 179 млн доларів.
Однак у “Нафтогазі” запевняли, що провели тендер на купівлю бурової у жовтні 2011 року та обрали продавцем Ризьку судноверф із пропозицією 400 млн доларів. Самі ж латвійці стверджували, що купили її за 393,3 млн у посередника.
Планувалося, що до кінця 2013-го на шельфі Чорного моря мали з’явитися чотири високотехнологічні бурові платформи. Дві з них замість індексу навіть отримали назви – СПБУ “Петро Годованець” (В312) та “Україна” (В319). Вони перебували у територіальних водах України на Одеському газовому родовищі за 100 кілометрів від материка. Однак у березні 2014 року їх захопили російські військові зі 104 полку ВДВ російської армії.
У грудні 2015 року бурові платформи було переміщено на Голіцинське родовище біля узбережжя Криму.
Також стало відомо, що агресор вимкнув транспондери (систему ідентифіцкаії суден AIS, що передає габарити, курс та інші дані в радіоефір) і перетворив захоплені українські нафтогазові вежі на шельфі Чорного моря на військові об’єкти. На них встановили засоби радіотехнічної розвідки, які повністю контролювали рух українських морських портів.
А 1 лютого 2017 року з вишок навіть обстріляли український військовий транспортник Ан-26. На щастя, екіпаж літака не постраждав, і борт успішно приземлився в аеропорту свого призначення.
Раніше “Апостроф” повідомляв, що у лютому 2018 Україна мала намір дві захоплені окупантами в Криму самопідйомні бурові платформи “Петро Годованець” та “Україна”, куплені в 2011 році за уряду Миколи Азарова за завищеними в кілька разів цінами.