Росія скорочує поставки газу в Європу, чим створює його штучний дефіцит і підштовхує ціни вгору. Українська влада запевняє, що, незважаючи на це, газу на опалювальний сезон вистачить, і тарифи на нього, як і на інші комунальні послуги, підвищуватися не будуть. Однак неофіційно у владних коридорах визнають, що нинішньою зимою в країні може вибухнути повноцінна енергетична криза. І хоча інспіратором такої кризи є Кремль, українські високопосадовці старанно “допомагають” її створенню. “Апостроф” розбирався, що відбувається зараз у вітчизняній енергетицітаі чи чекати майбутньою зимою повноцінної економічної і, як наслідок, політичної кризи в Україні.
До опалювального сезону 2021-2022 років Європа підходить з недостатніми запасами газу, ціни на який, до того ж, високі як ніколи. Така ситуація склалася, в тому числі, через російський “Газпром”, який, схоже, вирішив посадити європейців на голодний газовий пайок.
За таких високих цін – а вони, станом на середину вересня, впритул наблизилися до позначки в 1000 доларів за 1 тисячу кубометрів – російський монополіст отримує надприбутки. До того ж, у Кремля є куди більш важливе завдання – дефіцитом газу і високими цінами на нього РФ підштовхує Європу до якнайшвидшого введення в експлуатацію газопроводу “Північний потік-2”.
“Газпром” вже відрапортував про завершення будівництва газопроводу, але ще має пройти його сертифікація. А на це, за твердженням німецького регулятора, може піти до чотирьох місяців. Тобто видача дозволу на експлуатацію “Північного потоку-2” може відбутися і раніше цього терміну, і саме цього домагається Кремль.
Запуск “Північного потоку-2” майже напевно призведе до скорочення обсягів транспортування газу в Європу через Україну. До кінця 2024 року діє контракт на транзит газу через нашу країну, згідно з яким в 2020 році річний обсяг транспортування становив 65 мільярдів кубів, а в 2021-2024 роках він визначений на рівні 40 мільярдів кубів. При цьому, навіть якщо “Газпром” не забезпечить прокачування палива в зазначених обсягах, він все одно буде зобов’язаний їх оплатити.
Але особливо радіти з цього приводу не варто.
Раніше міністр енергетики України Герман Галущенко заявляв, що, згідно розрахунків, якщо “Північний потік-2” буде використовуватися хоча б наполовину, транзит українським маршрутом скоротиться до 18 мільярдів кубометрів на рік, що, за його словами, критично мало.
При цьому подальше скорочення транзиту до 15 мільярдів кубів призведе до того, що Україна не зможе забезпечити нормальне функціонування своєї газотранспортної системи (ГТС).
А це вже є проблемою не тільки для транзиту, але й для газозабезпечення самої України.
Газ як зброя
Формально наша країна не купує у Росії газ (з листопада 2015 року), але ні для кого не секрет, що паливо, яке надходить до нас від європейських трейдерів, багато в чому є російським за своїм походженням. Більше того, значні його обсяги поставляються за схемою “віртуального реверсу” – тобто цей газ, навіть не перетинає західний кордон України.
Відповідно, чим менше газу буде транспортуватися через нашу країну, тим менше його буде осідати в наших підземних сховищах (не кажучи навіть про проблеми з обслуговуванням вітчизняної ГТС). При цьому, якщо Росія вирішить повністю зупинити транзит через Україну, забезпечення газом нашої країни опиниться під загрозою.
Втім, керівник спеціальних проектів науково-технічного центру “Психея” Геннадій Рябцев сумнівається, що найближчим часом Росія припинить постачати газ в Європу українським маршрутом.
“Той газ, який йде через Україну, вже продано. Він буде йти і через рік, і через два. Він проданий за фіксованою ціною в рамках довгострокових контрактів – не по 800 і не по 1000 доларів (за тисячу кубометрів)”, – сказав експерт в коментарі “Апострофу”.
За його словами, значне зниження обсягів транзиту також навряд чи відбудеться, тому що зараз в Європі спостерігається високий попит на газ, який не вийде задовольнити тільки за рахунок “Північного потоку” (включаючи його другу чергу).
“Північний потік-2”
А ось через кілька років реальне скорочення (або навіть припинення) транзиту газу через Україну цілком можливе, тому що за цей час Росія зможе запропонувати своїм споживачам в Європі більш вигідні умови отримання палива іншими маршрутами (перш за все, все тим ж “Північним потоком -2”).
Президент Центру глобалістики “Стратегія XXI” Михайло Гончар, в свою чергу, бачить кілька можливих варіантів дій російської влади.
“Можливий м’який варіант, при якому транзит буде зберігатися в тих обсягах, які формально прописані в контракті, з урахуванням всіх їхніх витівок, коли, фактично, йде менший обсяг”, – сказав він виданню.
За його словами, така модель поведінки може бути застосована, якщо майбутня зима виявиться достатньо холодною, і Європі потрібно буде газу більше, ніж зазвичай, і тоді Кремль вирішить грати роль “білого і пухнастого” – такого собі рятівника.
“Відповідно, протилежна модель може виявитися набагато більш жорсткою і навіть жорстокою – це буде “холодомор”, – зазначив експерт.
У цій моделі “Газпром” буде займатися так званими каруселями – через свої “дочірні” та “внучаті” компанії почне купувати і перепродувати газ безпосередньо на європейському ринку: “Насправді, “Газпром” так діє давно. У цьому, до речі, і полягає феномен тієї гібридної атаки на європейський газовий ринок, яку ми, зокрема, спостерігаємо зараз. Тобто “Газпром” не бреше, коли рапортує про збільшення обсягів продажу газу, але тут головне питання – що це за газ?”
Є і третій варіант, особливо, якщо зима буде теплою, коли транзит через Україну може бути зупинений або зведений до мінімуму, і за цим сценарієм наша ГТС не зможе нормально функціонувати.
Але в цьому випадку Росія повинна буде запропонувати європейцям умови поставок газу, як мінімум, не менш вигідні, ніж ті, що існують при отриманні ними палива українським маршрутом.
Подібні дії РФ мають привести до введення проти неї санкцій – адже, як ми пам’ятаємо, США і Німеччина зобов’язалися це зробити, якщо Кремль буде використовувати “Північний потік-2” як інструмент політичного тиску на Україну (та й на Європу в цілому).
Хоча навряд чи Росія особливо побоюється таких санкцій, оскільки прекрасно розуміє, що Європа поки не може повністю відмовитися від її газу.
Висока напруга
Українська влада офіційно відкидає будь-яку можливість перебоїв в поставках газу майбутньою зимою, заявляючи, що його в підземних сховищах цілком достатньо (до початку опалювального сезону в них повинно бути не менше 19 мільярдів кубів). Однак не під запис чиновники говорять далеко не такі оптимістичні речі.
Не виключено, що накопиченого в сховищах газу виявиться все ж недостатньо. Крім того, незважаючи на те, що ціни на газ для населення залишаться стабільними протягом всього опалювального сезону, для непобутових споживачів вони будуть ринковими, тобто, якщо не станеться дива, вельми високими.
А це означає, що споживання газу буде зменшуватися і, одночасно, збільшуватися використання інших енергоносіїв. Також, очевидно, зросте споживання електроенергії, яка з 1 жовтня 2021 року навіть трохи подешевшала для більшості українців.
Електроенергії, на відміну від газу, в Україні завжди було досить, а іноді і з надлишком. Але в окремі, так звані пікові періоди, пов’язані або з сильною спекою, або з сильним холодом, нам потрібні додаткові обсяги, які можна отримати з імпорту. З огляду на, що досі українська енергосистема працює синхронно з енергосистемами Росії і Білорусі, отримувати електроенергію в ці періоди ми будемо саме у цих держав.
Так, наприклад, було в минулий опалювальний сезон. Але, незважаючи на те, що ці поставки були мізерними в загальному балансі споживання, опозиція побачила в цьому “зраду”.
У 2023 році українська енергосистема повинна почати синхронну роботу з європейською енергетичною системою, в зв’язку з чим передбачалося, що 2022 рік наша система буде функціонувати в автономному режимі, який не передбачає перетоків електроенергії.
Однак, як розповів Геннадій Рябцев, Європейське енергетичне співтовариство вирішило, що Україні не потрібно переводити свою енергосистему в автономний режим на весь рік: “Автономний режим буде працювати протягом двох тижнів, коли буде здійснюватися сертифікація синхронізації (української і європейської енергосистем – “Апостроф”)”.
А це означає, що, як і раніше, Україна зможе отримувати електроенергію, принаймні, з Білорусі.
Однак, якщо раніше Білорусь розглядалася як не оптимальна, але все ж альтернатива Росії, то останнім часом відносини Києва і Мінська помітно погіршилися. У зв’язку з чим виникають побоювання, що Білорусь, з політичних міркувань, відмовиться давати нам електроенергію.
Геннадій Рябцев сумнівається, що режим Олександра Лукашенка піде на такий крок. Він нагадав, що, незважаючи на напруженість у двосторонніх відносинах, Білорусь продовжує поставляти в Україну бензин, дизельне паливо, автомобільний скраплений газ, бітум і багато іншого.
Однак все може змінитися, якщо Олександра Лукашенка попросить особисто Володимир Путін, наприклад, зробивши йому пропозицію, від якої не можна відмовитися.
В такому випадку Україні дійсно загрожує повноцінна енергокриза, хоча ймовірність її виникнення не надто висока, вважає Геннадій Рябцев.
“Імовірність кризи, безумовно, є, – зазначив експерт. – При цьому найголовнішою загрозою є некомпетентність осіб, які ухвалюють рішення”.
Михайло Гончар згоден з такою оцінкою. За його словами, проблеми нинішньої зими можуть виникнути за “сприяння” Росії внаслідок власного головотяпства. “Проблемна зона – вугільна енергетика. Це ми знаємо з минулого року, коли спалили все вугілля, почали імпорт (електроенергії) з Росії та Білорусі, збільшилося споживання газу. І, на жаль, я не бачу того, що цей урок був засвоєний”, – сказав він.
Некомпетентність українських управлінців в енергетичній сфері викликає велике занепокоєння наших європейських партнерів, про що розповіли джерела “Апострофа”.
Зокрема, є серйозні претензії до глави Міненерго Германа Галущенка. “Він абсолютно некомпетентний, спілкуватися з ним неможливо, він не розуміє, про що йде мова”, – сказав один зі співрозмовників видання.
Криза як передчуття
Підвищене навантаження на енергосистему країни майбутньою зимою може обернутися віяловими відключеннями, що навряд чи сподобається українцям. Особливо, якщо до того часу ще й введуть локдаун.
Крім того, якщо ціни на газ в найближчі місяці не знизяться – а передумов для цього немає – бізнес, який, нагадаємо, купує паливо за ринковими тарифами, буде змушений підвищувати ціни на свої товари і послуги.
Тож, як би влада не намагалася стримати тарифи на послуги ЖКГ для населення, наслідки енергокризи та галопуючої інфляції можуть виявитися плачевними. А це загрожує масовими невдоволеннями громадян.
При цьому можна не сумніватися, що опозиція скористається такою ситуацією для ще більшого розгойдування ситуації.
“Якщо в будинках, школах, лікарнях буде холодно, це буде хорошою картинкою, яку можна показувати і використовувати по повній, – заявив в коментарі “Апострофу” політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Ігор Петренко. – Буде невдоволення (населення), що негативно відіб’ється на рейтингах влади, а при її помітному ослабленні включаться гравці, які не задоволені нинішньою політикою. А таких вистачає. Зазвичай опозиція у нас намагається щось придумати, взяти якусь тему і спробувати її роздмухати. А тут нічого особливо й вигадувати не потрібно”.
Втім, експерт не прогнозує переростання можливих акцій протесту в повномасштабний “Майдан”, який може привести до повалення нинішньої влади. “Але питання в тому, чи зможуть вони оговтатися після такої кризи”, – додав Петренко.
Таким чином, виходить, що криза, якщо вона дійсно трапиться вже через кілька місяців, створюється, що називається, власними руками. Про проблеми в енергетиці, в тому числі, в газовій сфері, було відомо давно.
Вітчизняна електроенергетика перебуває в системній кризі через нестачу маневрових та акумулюючих потужностей, а власний видобуток газу не тільки не зростає, але навіть падає в останні роки. При цьому чиновники, які відповідають за ці напрямки, лише розводять руками і шукають виправдання власним провалам.
Ні для кого не секрет, що Володимир Путін використовує газ як зброю, як проти ЄС, так і проти України. Однак мантра “В усьому винен Путін” стала дуже зручним способом для представників української влади виправдовувати власну бездіяльність і некомпетентність.