Днями Президент Зеленський анонсував посилення “політики героїв – політики ветеранів”. Після цього у вівторок, 6 лютого, профільний міністр Юлія Лапутіна подала у відставку. А вже наступного дня, 7 лютого, Верховна Рада звільнила її конституційною більшістю. Що відбувається у державній політиці щодо ветеранів та чи допоможе покращити ситуацію зміна лише одного міністра, читайте у матеріалі “Апострофа”.
Претензії ветеранів
“За всієї поваги до пані міністра, це питання виключно менеджменту. Україні потрібні сила, свіжа енергія й достатнє лідерство в кожній сфері”, – заявив президент Володимир Зеленський у вечірньому зверненні, 5 лютого.
Юлія Лапутіна – друга жінка-генерал в історії незалежної України. Вона очолила міністерство у справах ветеранів у грудні 2020 року. І за три з лишнім роки показала відверто слабкі результати – сходяться на думці опитані “Апострофом” стейкхолдери. Тож розмови про відставку міністра у справах ветеранів велися уже давно. Ба більше.
“Головна претензія в тому, що пані міністр повністю відгородилася від ветеранів та їхніх родин, створивши собі свій світ, в якому вона робила вигляд, що займається ветеранською політикою, – каже в коментарі “Апострофу” членкиня Громадської ради при Мінветеранів, співзасновниця ГО “Добровольці” Анастасія Римар, – Взяти до прикладу будь-який напрям: реабілітація, психологічна підтримка, соціальна політика – щодо ветеранів та їхніх родин нічого не робилось та питання вирішувалися дуже довго”.
Читайте: “Ви ету вайну начіналі”: у Львові таксист відмовився везти ветерана на милицях
Часто вирішити питання можна було відносно незначними зусиллями, просто потрібне бажання.
“Можу навести приклад щодо питання родин загиблих добровольців. Люди, які у перші місяці війни не були оформлені, у разі загибелі або поранення, з ними ситуації вирішувалися дуже довго. Впродовж року не ухвалювався закон, міністерка не допомагала в процесі, довго не могли прийняти постанову в Кабінеті Міністрів. Зараз є питання щодо вирівнювання виплат, і щодо пенсійних. Це насправді технічно не так складно вирішити, якби пані міністр брала в цьому активну участь. На жаль, ми цього не побачили”, – додає Анастасія Римар.
Існували проблеми і в спілкуванні ветеранської спільноти з міністерством – не було зрозуміло, чим насправді займалася міністр Лапутіна.
“Як виявилося, мало бути жінкою та генералом. Потрібно також бути непоганим менеджером і вміти просувати ті питання, які є важливими. Якоїсь роботи з ветеранами, реабілітації я особисто не бачив. Тому претензія одна: ні в публічній сфері, ні деінде не було зрозуміло, що вони роблять для ветеранів”, – підкреслює в коментарі “Апострофу” старший лейтенант ЗСУ, кавалер ордену Богдана Хмельницького Микола Мельник.
Проблеми на рівні інституції
Профільний комітет підтримав звільнення Юлії Лапутіної одноголосно. Так само в пленарній залі голосів “за” не бракувало – 302. Це, за нинішніми мірками, дуже багато.
“Я особисто з повагою до неї ставлюся. Це бойовий генерал, жінка, яка має досить участі у бойових діях і за це честь їй і хвала. Але як менеджер такого рівня, вона, на жаль, не змогла впоратися з посадою міністра. Це і контакти, зв’язки з народними депутатами, з комітетом”, – розповідає “Апострофу” народний депутат, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, член фракції “Батьківщина” Михайло Цимбалюк.
У міністерстві так і не вдалося створити ефективну команду. За даними “Апострофа”, наразі вакантними залишаються близько 30% посад. І ще один характерний показник ефективності – регулярна нездатність освоїти виділені Мінветеранів кошти.
“Є такі провальні речі як забезпечення житлом – 2 роки тому не були використані повністю кошти. Взагалі достатньо грошей ніколи не буває, але декілька мільярдів виділено на створення помічників ветеранів, і ці кошти не освоєні. І багато ще є статей, де неефективно використовується бюджет міністерства”, – зазначає Михайло Цимбалюк.
Нові виклики
Та найбільша проблема – Міністерство у справах ветеранів не змогло стати центром формування ветеранської політики. Вона куди ширша і стосується інших органів виконавчої влади. Багато питань – на стику різних відомств, тому мають вирішуватися на рівні Кабміну.
“Це і частина роботи МОЗу щодо реабілітації, і Міністерство соціальної політики. Наступне – Міністерство економіки, тому що йому належать центри зайнятості. І зрештою, територіальної громади. Досі не вдалося відпрацювати таку систему, щоб ветерана чекали в об’єднаній громаді щоб був ветеранський простір, де його можуть зустріти, розказати, показати адаптувати”, – пояснює Михайло Цимбалюк.
Про все це народні депутати хотіли б запитати у Дениса Шмигаля. Однак він був відсутній у сесійній залі. Так само, як і не було самої міністерки Лапутіної. Тож це завдання для нового міністра, хто б ним не став.
“Стосовно пріоритетів в роботі. По-перше, це має бути людина з бойовим досвідом, з ветеранської спільноти, людина, яка розуміє проблематику ветеранів та їхніх родин. По-друге, людина, яка вміє комунікувати і не буде відгороджуватися від ветеранської спільноти, і людина, яка розуміє, що ветеранська спільнота – велика та активна частина суспільства”, – переконана Анастасія Римар.
Окрім того, для нового міністра буде важливо відстоювати інтереси ветеранів та їх родин у спілкуванні з іншими органами влади.
“Мені б хотілося, щоб ця людина не займалася вихвалянням нашої політичної еліти, а вирішенням безпосередньо проблем ветеранської спільноти. Я людині, які піде на цю посаду, не заздрю. Ветерани самі по собі специфічні у спілкуванні і проблем занадто багато”, – додає Микола Мельник.
Окреме питання – люди, які мали б втілювати у життя політику щодо ветеранів. Новому міністру буде потрібно з одного боку, очистити міністерство від неефективних та суперечливих своїми рішеннями людей. З іншого, масовими і швидкими чистками остаточно не паралізувати систему.
Читайте: Нога за рік не виросла: як комісії МСЕК знущаються над людьми