Дональд Трамп знову зібрався у президенти на тлі вкрай непереконливої перемоги Республіканської партії на нещодавніх проміжних виборах до Конгресу. Республіканці здобули хитку більшість у Палаті представників, а всередині партії почалися дискусії щодо того, хто саме винен у такій “нищівній” перемозі. Все голосніше звучать претензії саме на адресу Трампа, що робить його обрання у 2024 році менш реальним. Чому Україні важливіша активність ЗСУ та перспективи великої угоди між Вашингтоном та Пекіном, ніж наступні вибори президента у США, читайте у матеріалі “Апострофа”.
Трамп, що біжить попереду паровоза
Дональд Трамп, виступаючи у своїй резиденції у Флориді, заявив прихильникам, що зібралися, про свій намір знову стати президентом США в 2024 році. Основним мотивом він назвав нібито прагнення “врятувати” країну від “занепаду”, до якого Штати нібито призвела політика демократичної адміністрації президента Джо Байдена.
“Ми – нація в занепаді… Для мільйонів американців останні два роки влада адміністрації Джо Байдена була часом болю, поневірянь, занепокоєння і розпачу. Щоб знову зробити Америку великою і прекрасною, сьогодні я висуваю свою кандидатуру на пост президента Сполучених Штатів”, – патетично заявив Дональд Трамп.
Якщо виходити з суворо формальних моментів, лише бажання Трампа тут недостатньо. Процедура висування кандидата передбачає серію внутрішньопартійних змагань (праймеріз), а остаточне рішення щодо висування претендента приймає партійний з’їзд. Поки що ж у Республіканській партії все голосніше звучать голоси опонентів Трампа, які звинувачують екс-президента у вкрай невдалих проміжних виборах.
Судячи з риторики Трампа, його промова була явно підготовлена до виборів з розрахунком на впевнену перемогу республіканців і створення суттєвої більшості в Конгресі, чого не сталося. Незважаючи на це, технологи Трампа залишили стилістику виступу без змін.
Читайте: Як зупинити ракетний терор Росії: спосіб є, але потрібна воля
“З технологічної точки зору, Трампу слід анонсувати початок передвиборчих перегонів саме зараз, коли Республіканська партія взяла більшість у Палаті представників (проте не змогла перемогти в Сенаті – “Апостроф”). Так, це не той результат, на який вони розраховували, але формально більшість за ними, і тепер він, ніби уособлюючи себе з такою перемогою, заявляє про намір стати президентом знову”, – пояснив у коментарі “Апострофу” голова Бюро аналізу політики Віктор Бобиренко.
Перемога з присмаком поразки
До голосування видні представники Республіканської партії не приховували, що економічні проблеми в США (інфляція, зростання цін на основні групи товарів), а також низький рейтинг довіри Джо Байдена допоможуть їм забрати більшу частину місць у Палаті представників, що дозволить нав’язувати Білому дому свій порядок денний.
Формально республіканці перемогли, але їхня реальна перевага виявилася нікчемною – всього один-два мандати. Отримавши 218 місць у Палаті представників, Республіканська партія висунула у спікери відомого критика допомоги Україні Кевіна Маккарті, але дуже сумнівно, що він зможе утримати Білий дім під “законодавчим контролем”.
Виникло закономірне питання, чому Республіканська партія, ніби перемігши на виборах, у сухому залишку нічого не отримала? Серед республіканців дедалі голосніше звучать претензії на адресу Трампа та його не завжди адекватних адептів.
“Трамп перегнув палицю, наголошуючи на тому, що в нього “вкрали” у 2020 році перемогу, що нібито в США більше не залишилося демократії, а країна ось-ось буде “зруйнована” демократами, яка нібито ведуть Штати до “комунізму”. Його прихильники активно тиражували такі ідеї, які не знайшли відгуку серед електорату, що сумнівається. До того ж республіканці дещо переоцінили значення для виборців інфляції та економічних проблем загалом. Вибори показали, що їх також цікавить тема заборони абортів та громадянських свобод”, – каже “Апострофу політтехнолог Олексій Голобуцький.
У результаті від Трампа відвертаються не тільки помірні виборці, а й великі фінансові донори Республіканської партії, що грає проти політичних перспектив колишнього президента, і, відповідно, збільшує шанси губернатора Флориди Рона Десантіса, неприхованого опонента Трампа в лавах республіканців, стати основним фаворитом під час майбутніх праймеріз.
“У голові у Трампа та його прихильників – ідеологічний вінегрет, замішаний на конспірології, “рептилоїдах” та “комуністах”. Як наслідок, навіть республіканський виборець, дивлячись на цей “карнавал ідей”, відмовлявся голосувати або підтримав консервативних демократів, через що Республіканська партія не дорахувалася голосів, які б хотіла отримати”, – додали в бесіді з “Апострофом” голова Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
“Велика угода” з Китаєм
Джо Байден, навпаки, розцінив результати виборів як зміцнення американської демократії, яке в результаті гарантує йому посилення суперечок серед республіканців, що лише грає на руку Білому дому. Саме після виборів Байден зайнявся одним із важливих для США зовнішньополітичних питань (крім війни РФ проти України) – знаходженням спільної мови з Китаєм.
“Зараз для України більше значення має не стільки висування Трампа на виборах 2024 року, а те, що протягом найближчих кількох років відбудеться у відносинах Вашингтона та Пекіна. Зараз Байден і Сі Цзіньпін, кожен закріпившись усередині своїх країн, активно ведуть переговори щодо перспектив двосторонніх відносин. Якщо домовляться, і КНР ще далі дистанціюється від російської агресії, то за її прикладом вимушено піде й Іран. У результаті Путін залишиться віч-на-віч з “союзником” Лукашенка. Його навіть КНДР не підтримає, оскільки цілком залежить від Китаю”, – каже Олексій Голобуцький.
Навіть якщо Китай відмовиться ставити Москву на “розмін” або Вашингтон не йтиме задля цього на суттєві поступки, позиція Пекіна щодо неприйнятності використання Москвою ядерної зброї вже грає на руку нашій країні.
“Нам зараз важливо, щоб ЗСУ за сприяння Заходу зберегли поточний темп звільнення наших територій. Якщо все продовжиться, як зараз, то через два роки буде вже зовсім неважливо, хто саме зайшов до Білого дому – знову Байден, Десантіс або Трамп. Найголовніше, що Москва вже зараз не в тому положенні, щоб пропонувати Вашингтону якусь “угоду” за спиною у Києва”, – резюмував Віктор Бобиренко.