У четвер вночі, 24 червня, українські підрозділи, через місяць боїв за Сєвєродонецьк, організовано покинули місто. Про те, чому в цьому рішенні немає трагедії, і які завдання було виконано ЗСУ, “Апострофу”, розповів військовий експерт Олег Жданов.

Ситуація на фронті залишається стабільною, але динамічною. Причому динамічною, як у наш бік, так, на жаль, і у бік супротивника. Луганський напрямок залишається найбільш “гарячою” ділянкою фронту. Йдеться про Сєвєродонецьк та прилеглі населені пункти.

Харків знову став прифронтовим містом. Росіяни практично повернулися на позиції, з яких їх раніше вибили, що дозволило їм обстрілювати місто, у тому числі з використанням ствольної артилерії. Не можна сказати, що росіяни спробують далі взяти саме місто. Зараз Харків для окупантів – просто недосяжна мрія, бо місто перетворене на фортецю: посилено позиції та оборону.

Дії росіян на харківському напрямку – маневри, щоб розсіювати увагу і можливості ЗСУ на кілька напрямків одночасно, і таким чином послабити наші війська на сході.

Що ж до Луганщини, то захисники Сєвєродонецька отримали наказ відходити зі зруйнованого міста у бік укріплених позицій, щоб мати можливість повноцінно діяти та ефективно завдавати шкоди противнику. Щоправда, Лисичанськ уже масово обстрілюється щодня. Мабуть, окупанти хочуть його стерти з землі ще до того, як ми його почнемо обороняти.

Така можливість – відхід із Сєвєродонецька – спочатку передбачалася, тому що ми ведемо мобільну оборону з переходом до контратаки. Плюс постачання РСЗО HIMARS забезпечить нам можливість завдавати ударів у найближчій глибині оборони супротивника – до 50 км, як мінімум. Нюанс у тому, що чотири установки, які ми отримали, дозволять нам забезпечити паритет на одному напрямку. Наприклад, Лисичанськ – Сєвєродонецьк. Коли рахунок піде на кілька десятків, тоді можна буде говорити про істотну зміну ситуації на фронті.

Зараз важливо розуміти, що відхід ЗСУ та сил Нацгвардії від Сєвєродонецька у бік Лисичанська, який тепер стане нашим бастіоном у Луганській області, не варто сприйняти як здачу чи втрату території. Командування пішло на такий тактичний хід, щоб зберегти життя військових, які захищали зруйновані від ударів території, перебуваючи на неукріплених позиціях.

Справа в тому, що Сєвєродонецьк виконав своє завдання з виснаження супротивника, і тепер окупанти після суттєвих втрат переходять там до оборони. У плані оборони Лисичанськ вигідніший за Сєверодонецьк, оскільки місто знаходиться на високому березі і має природну перешкоду у вигляді річки Сіверський Донець.

До міста росіяни можуть підібратися лише з півночі чи півдня, а форсувати річку окупантам буде проблематично через потужну вогневу реакцію ЗСУ. Якщо вберегти тил, то у такому разі Лисичанськ стане основним бастіоном ЗСУ у Луганській області.