Днями чеський президент Петр Павел заявив, що Україна матиме лише одну спробу для великого контрнаступу і ми повинні використати цю можливість в цьому році. За його словами, отримати допомогу від союзників на нову спробу контрнаступу в подальшому буде складно. Павел наголосив, що втома від війни – це не лише виснаження ресурсів та техніки, руйнування інфраструктури в Україні, а й втома в країнах, які постачають допомогу. Як слід розуміти слова чеського президента, якою буде західна підтримка України у подальшому та як країни НАТО готуються до війни з росією – в етерs Апостроф TV пояснив американський військовий аналітик, колишній радник командувача армії США в Європі і директор Майстерні програми з глобального менеджменту в Американському університеті у Києві МАРК ВОЙДЖЕР.

– Як нам слід читати слова чеського президента? Це заклик допомагати ще активніше, щоб український контрнаступ гарантовано був успішним чи це сумнів у тому, що контрнаступ може бути гарантовано успішним?

– Генерал Петр Павел – дуже серйозна людина, військовий лідер з величезним досвідом. Він має дуже високу репутацію, я з ним зустрічався. Коли він говорить, треба серйозно сприймати його слова, але водночас не панікувати.

Читайте: ЗСУ ще не починали: експерт пояснив, яких ударів по Криму варто чекати

Я читав, що він казав, але його ідея не в тому, щоб це створило якусь негативну реакцію чи щоб українські захисники були в паніці, що Європа чи Захід не допомагатимуть у довгостроковому плані. Це не так. Західна допомога – це довгострокова перспектива. Навіть після війни буде допомога. Приєднаєтеся до НАТО, приймете натовські стандарти. ЗСУ і ви, всі українці, вже багато робите в цьому плані.

Тому я би сприймав слова нового президента Чехії, який, до речі, є другом України, він дуже сильно вас підтримує, як пораду друга. Це не погана негативна критика і не намагання створити якусь паніку в українському суспільстві. Але якщо він каже, що існують якісь потенційні проблеми, треба вирішувати їх, розумієте? Тому я б серйозно замислився. І там, де є можливість покращити ситуацію на фронті, треба це зробити. Бо він говорить, напевно, також з точки зору високопосадовця, що знає настрої в різних країнах Європи, він постійно спілкується з генералами і політиками. Тому це серйозна і конструктивна пропозиція, я би казав.

Та я не думаю, що підтримка буде одноразовою або вона повʼязана лише з наступом. У кожній війні є хвилі і фази – негативні й позитивні. Це логічно, це туман війни.

– Але можна сприймати це, ніби Петр Павел нас підганяє швидше йти в контрнаступ. Невже у когось із західних лідерів є сумніви в тому, що Україна прагне якомога швидше піти в контрнаступ?

– Я б не казав швидше йти в наступ, я б казав йти краще підготовленими. Ви все ще не отримали далекобійну артилерію, ракети ATACMS. Знаю, Словаччина пообіцяла, Польща, навіть Північна Македонія дають літаки на запчастини. Але ще Америка має надати F-16. І у цьому році це стане фактом.

Нашею американською тактикою завжди була перевага з повітря – панувати в повітрі і на полі бою. Тому й нелогічно, на мою думку, щоб хтось із військових лідерів очікував, що ви спроможні розпочати успішний наступ без таких бойових літаків як F-16. Тому я б казав, краще готуватися, екіпіруватися тим, що є зараз, і іншими системами, які будуть надаватися вам з боку коаліції “Рамштайн”.

Росіяни ж готуються до оборони, риють окопи та будують аж до 5 ліній на південному напрямку. Тому може чеський президент дійсно турбується, що якщо наступ не буде добре підготовлений, це буде моральний удар для бойового духу ЗСУ і також розчарує західних партнерів.

– Аби не було розчарування, треба готуватися. Готується не тільки Україна, але й союзники – ЄС погодив постачання Україні 1 млн боєприпасів, але долучаються не всі члени блоку. Снаряди мають надіслати протягом 12 місяців. Це рішення ніби й спільне, але не всі приєдналися. Це якась знайома нам політика, коли йдеться про ту ж Угорщину? Це просто друзі путіна активізувалися чи це є ознаками цієї “втоми”, про яку згадує Петр Павел?

– Щодо Угорщини – жодних приємних сюрпризів не було. Я був би здивований, якщо Угорщина, яку очолює Орбан, погодилася б на цей проект. Але також я би не панікував. Це лише одна країна, Угорщина не має антиукраїнських союзників. Інші країни, які раніше не так багато підтримували Україну… Наприклад, є інформація, що Болгарія знову відкриває фабрику, яку закрили за часів Радянського Союзу, і будуть виробляти там 122-мм снаряди. Це важлива перемога, яка показує, що західні лідери розуміють, що артилерія – все ще Бог війни, і вам дійсно треба набагато більше снарядів, бо, наскільки я знаю, росія в 5-10 разів більше робить пострілів.

Читайте: Постачання боєприпасів в Україну: у чому відчувають дефіцит військові заводи в Європі

Я би дуже хотів бачити інший проект, повʼязаний із цим – виробництво боєприпасів разом із західними компаніями на території України. Знаю, що з Англією вже або йдуть перемовини, або вже є якісь домовленості. Тут є проблема з безпекою, треба виробляти там, де більш безпечно.

– Було повідомлення навіть від компанії Rheinmetall про те, що вона готова інвестувати у спорудження заводу, який би виробляв танки. Але це трохи віддалена перспектива. Якщо говорити про снаряди в більш близький перспективі, то є інформація, що європейським компаніям бракує вибухових речовин, щоб нарощувати їх виробництво. Як бути з цією проблемою? Де взагалі у світі є вибухові речовини?

– Це велика проблема, вона існує і свідчить про те, що Європа й Захід загалом не готувалися до великої війни. Доктрина більш ніж 20 років після терористичної атаки на Нью-Йорк була, що Захід буде воювати з терористами і недержавними формуваннями. Тому дуже потрібно, щоб економіка Заходу перейшла на військові рейки, як це було в час Другої світової війни, інакше постійно будемо мати такі структурні проблеми.

Звісно, західні економіки дуже міцні. Європейська військова промисловість має де знайти ці речовини, це не буде проблемою. Просто якщо західні країни дійсно ухвалять рішення, що війна іде і треба переходити в якомусь плані на військові рейки. Росія вже багато в чому давно перейшла на такі рейки і Заходу теж потрібно це робити. Всі розуміють, що це повномасштабна війна і це реально захист європейського континенту з боку України. Я не бачу іншого вибору, іншого рішення, ніж обʼєднаність і правильні рішення, щоб допомогти вам перемогти росію навіть цього року.

– А чи знаходитимуть під час виборів на Заході підтримку ті політики, які скажуть, що соціальні стандарти доведеться трошки стримати, бо зараз світ потребує безпеки, і треба більше витрачати на армію. Ми бачимо, що зараз у Франції незадоволені пенсійною реформою. Якщо, наприклад, французам скажуть, що треба дещо знизити соціальні стандарти, за таких політиків будуть голосувати?

– Якщо чесно, я не думаю, що підтримка України суперечить розвитку внутрішніх соціальних стандартів у західному світі.

– Я маю на увазі не підтримку України, а просто збільшення витрат на свою армію. Польща, наприклад, вдвічі підвищує витрати на оборонний комплекс. Це все потребує грошей. Так, ВПК – це частина ВВП, але це гроші, які держава має звідкись забрати.

– Знаю про польські плани, це дуже правильні кроки. Я можу говорити більш конкретно лише про Америку. В Америці існує розуміння в політичній і військовій еліті, що Україна зараз знищує російську армію, з якою Америка мала б воювати у Європі, якщо б росія перемогла. Потім була б Польща, натовська операція, якщо б путін реалізував свої плани.

Були розрахунки, які показували, що допомога Україні – це мінімальні витрати, навіть порівняно з грошима, які ми втратили в Афганістані, в Іраці. Тому логічно, що Захід буде розвивати свої збройні сили, але набагато краще – допомогти вам знищити максимальну кількість збройних сил країни-агресора, щоб потім вже Захід міг розвивати свої у довгостроковому плані більш успішно.

Є політики – Трамп та інші – в Америці, але я не думаю, що це привід для паніки. У Конгресі навіть у республіканців існує потужна підтримка. Тому ваша дипломатія та ваші політики мають продовжувати інформаційну боротьбу, щоб показати світові, що перемога дійсно потрібна, бо росія – це абсолютне зло.

– Українці точно зараз не панікують. Ми впевнені, куди нам треба рухатися, які ресурси нам для цього потрібні, і докладаємо максимум зусиль, аби це ресурси могти здобути. Але гарантії майбутньої безпеки – це зокрема Північноатлантичний альянс, міжнародні організації, які займаються саме безпековими питаннями. Була інформація, що НАТО розмістить найближчими місяцями 300 тисяч військових на східному кордоні альянсу. Накопичені сили зможуть вирушити на допомогу за першим викликом. Через брак боєприпасів імовірно, що не всі країни альянсу виконають зобовʼязання щодо внеску в нові плани. Ця цифра в 300 тисяч першої черги – це багато чи ні? Наскільки це дорого і наскільки це серйозний виклик для НАТО?

– Це вже було в історичному плані в часи Холодної війни. В одній Німеччині більше ніж 300 тисяч американських солдатів було. Після розпаду СРСР залишилося біля 30 тисяч, зараз, звісно, збільшили. Я би сказав, це велика перемога для НАТО. Парадокс у тому, що Путін зробив більше для того, щоб НАТО було об’єднаним і змотивованим.

Коли розпочалася перша агресія росії, поступово йшли ці кроки, треба було переконати країни, була революція в процесі стримування росії. Зараз натовські країни зрозуміли, що східний кордон, що раніше називався флангом НАТО, це вже реально фронт. Тому НАТО вже дуже серйозно сприймає. Це революційний крок.

Звісно, це займе декілька місяців, навіть рік. 300 тисяч так швидко не зможуть перекинути. Але існує інфраструктура в Польщі. Це показує, що НАТО змінилося в революційному плані.

– Ці 300 тисяч військових – це “сила стримування”? Як ядерна зброя, яка є для того, щоб ніколи не бути використаною, сила, яку демонструють? Чи якщо це рішення ухвалюється, то НАТО поступово морально готується до того, що можна не уникнути прямого бойового зіткнення з росією?

– Це не лише сили стримування. Це сили – мета, яких перемога над росією, якщо вона дійсно нападе на Польщу, на країни Балтії або на Балкани чи Румунію. Сили стримування були раніше, коли було декілька батальйонів у кожній з країн Балтії, у Польщі. Це була червона лінія для росії, щоб не нападати, бо потім прийдуть натовські війська. Побачимо, як ці сили будуть навчатися, але це будуть сили для реальних бойових дій, якщо росія дійсно буде створювати небезпечну ситуацію і порушить кордони країн НАТО. Це дійсно реальна сила, а не символічна, як у минулих роках.

– І зараз натовські генерали думають, що росія може вдатися до такого і з розрахунку на це збирають ці 300 тисяч?

– Дивіться, я не казав би, що НАТО реально думає, що росія ось-ось нападе цього року або за рік. Але всі мають бути підготовлені. Звісно, це Польща, країни Балтії. Вони мають унікальну позицію – змінювати настрої НАТО, постійно вказуючи на російську загрозу. Тому так, коли робиться таке стратегічне планування, нічого не можемо залишити. Це показує, що ніхто не вірить, що росія може напасти, але це потенційна загроза. Білорусь також є таким фактором для Польщі та країн Балтії.

Це показує, наскільки серйозно НАТО вже сприймає свою безпеку. 10 років тому всі думали про глобальний південь, тероризм, міграцію та інші стратегічні та структурні проблеми в світі. Зараз росія – це загроза номер один для цивілізованого світу.