– Як часто до вас звертаються кримчани за допомогою і за якою?

– У 2022 році ми отримали понад 2 тисячі звернень. Повномасштабна війна значною мірою вплинула на комунікацію, однак ми й надалі на зв’язку з нашими громадянами та робимо усе можливе щоб допомогти тим, хто цього потребує.

– Основною проблемою кримчан, які виїхали на підконтрольну територію є отримання українських документів. Як Представництво допомагає кримчанам у вирішенні цієї проблеми?

– У мене завжди викликають посмішку питання, які виходять за межі наших безпосередніх повноважень. Посадові особи мають діяти відповідно до закону та в межах наданих повноважень, тому перш ніж відповісти, я б хотіла акцентувати на тому, що необхідно розрізняти завдання різних органів і служб. Безумовно, ми в міру можливостей, надаємо максимальну допомогу нашим громадянам з окупованого Криму, однак питання отримання українських документів – це мандат Державної міграційної служби. Якщо це в аспектах тимчасово окупованої території, питання регулюється у взаємодії із Мінреінтеграції. Коли йдеться про освітню документацію, то залучається Міністерство освіти.Документами, які засвідчують акти цивільного стану займається Міністерство юстиції і так далі.

Представництво може надавати консультації та з’єднувати людей з іншими компетентними органами, які зможуть безпосередньо вирішити їхню проблему. Більшість запитів задовольняються і ми це знаємо, оскільки люди самі пишуть, дякують за допомогу, або ми телефонуємо, щоб уточнити чи питання вирішилось.

– Чи допомагає Представництво бажаючим кримчанам виїхати на підконтрольну територію України?

– Знову ж таки, ми не є органом виконавчої влади. Питання виїзду з тимчасово окупованої території, якщо це відбувається через гуманітарні коридори через зону бойових дій, то це питання Мінреінтеграції, а якщо через треті країни – то Міністерства закордонних справ у взаємодії з Мінреінтеграції.

Коли мешканці Криму звертаються з подібними запитами до Представництва, ми завжди консультуємо. Були випадки, коли ми допомагали нашим громадянам виїхати з окупованого Криму через територію третьої країни на материкову частину України. Деякі з них після цього долучалися до ЗСУ, щоб боротися за свободу та незалежність своєї Батьківщини.

– Яка кількість кримчан потрапила під путінську мобілізацію, та чи відомо вам скільки чоловіків з Криму вже загинуло?

– На жаль, точних даних немає, оскільки самі окупанти приховують відповідну інформацію, а процеси відбуваються постійно, мобілізація чергується з призовом, когось мобілізують, а потім повертають, когось добирають додатково, когось залучають в інший спосіб. Загалом, це складний триваючий процес, який звичайному цивільному органу відстежити складно. Можливо, така інформація є в спецслужб, але вона в будь-якому випадку буде таємною, щоб не розкрити її джерела.

Завдяки нашому постійному моніторингу інформації з відкритих джерел, нам відомо, що в окупованому Криму вже відбулися поховання щонайменше 273 солдат російської армії, 169 з них, ймовірно, були громадянами України. Кількість поховань може бути більшою, оскільки значна частина відбувається без висвітлення. Ми оновлюємо цю інформацію з самого початку повномасштабного вторгнення.

– Як змінилась політична й економічна ситуація в окупованому Криму з початком повномасштабної війни?

– “Політична ситуація” в окупованому Криму змінилася. В діях окупантів з’явилися ознаки нервозності, а значна частина їх дій продиктовані не власними планами, а реакцією на ситуацію. Вони відчувають наближення ЗСУ та деокупацію Кримського півострова. На тлі цих змін погіршилася й економічна ситуація, як от, наприклад, у галузях нерухомості та туризму. Окупаційні медіа пишуть про велику кількість туристів, тоді як власники готелів в окупованому Криму жалілися, що влітку та навіть у новорічний курортний сезон гостей було мало.

Ринок нерухомості теж “впав”. Чим ближче лінія фронту, тим більше руйнується російський наратив про те, що “Росія в Криму назавжди”. З середини серпня 2022 року ми спостерігаємо, як окупанти почали реагувати на запити місцевого населення щодо бомбосховищ. Почався процес відновлення вказівників, ремонту та приведення сховищ до належного санітарного стану. Я думаю ні для кого не секрет, що в умовах підготовки до бойових дій, економічна складова просідає, оскільки бізнес не хоче ризикувати і намагається максимально вивести капітали.

Ми поки не спостерігаємо глобальної паніки, але глибока нервозність прослідковується. Переслідування за українські пісні, українську символіку та навіть за поєднання кольорів синього та жовтого в Криму стали буденністю. Натомість суспільство поляризувалося. Суттєво зросла кількість випадків публічної демонстрації підтримки України, активно працюють рухи спротиву.

Загалом, Крим в очікуванні ЗСУ, незалежно від політичних поглядів та переконань. Усі розуміють невідворотність.

– В Криму немало пам’яток історії та культури які є національним надбанням України. Яка наразі ситуація з їх збереженням?

– Росіяни продовжують нищити пам’ятки історії та культури, як от Ханський палац, називаючи це “реставрацією”. Вже знищили Золотий кабінет Крим-Герай Хана, повністю демонтували дах будівлі та кольорові вітражі, які її прикрашали. Замість старовинного палацу наразі там зводиться металева конструкція.

РФ здійснює незаконні археологічні розкопки та привласнює наші артефакти. За різними оцінками, під час таких розкопок російські археологи могли здобути майже 80 тисяч артефактів (наприклад, під час незаконного будівництва траси Таврида). Окрім цього, 2018 року під час будівництва “Тавриди” розкопали могили старовинного мусульманського кладовища Кирк-Азизлер біля Бахчисарая. На місці старовинних поховань працювала важка техніка.

Ми вже давно ведемо моніторинг ситуації, у тому числі і щодо пам’ятки “Херсонес Таврійський”, який був включений до світової спадщини ЮНЕСКО. Наприклад у 2022 році окупанти знову проводили на території історико-археологічного музею-заповідника “Херсонес Таврійський” незаконний фестиваль опери та балету. Організатори заявляли, що подію відвідали понад 10 тисяч осіб, а особливістю цьогорічного сценічного комплексу стала висота даху над сценою – на 5 метрів вище, за попередні роки. Крім того, як і в минулі роки, сценічний комплекс був накритий єдиним дахом, щоб захищати від негоди. Залу додатково обладнали світловими спецефектами, пандусами та спеціальними глядацькими місцями. Усе це є свідченням великого обсягу монтажних робіт, які не можуть бути виконані без заподіяння шкоди охоронюваному об’єкту. Окупанти знають і усвідомлюють, що Херсонес входить до списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО, однак умисно влаштовують там будівництва, монтажі тимчасових конструкцій, які щороку лише збільшуються та пошкоджують історичну пам’ятку.

Наразі використовуються різні механізми для захисту обʼєктів національної культурної спадщини України, зокрема культурної спадщини кримськотатарського народу, від механізмів ЮНЕСКО до запровадження санкцій до осіб, які безпосередньо здійснюють відповідні порушення. Зокрема, ми також направляли пропозиції до РНБО про запровадження відповідних санкцій.

У Стратегії відновлення Криму після деокупації передбачено відновлення обʼєктів культурної спадщини, ліквідацію наслідків злочинної “реставрації” та імплементацію українського законодавства у сфері захисту культурної спадщини. Важливими аспектами також будуть декомунізація та проведення української політики памʼяті.

Відновлення права українського та кримськотатарського народів на історичну та культурну спадщину, на збереження цінностей та повернення з незаконного володіння РФ є частиною проголошених президентом Володимиром Зеленським 10 пропозицій Формули миру.

– Відомо, що РПЦ, приходи якої є в Криму, не тільки підтримала агресію проти України, але й виступає з закликами вбивати українців. А яку позицію щодо російської агресії проти України займають лідери мусульманських приходів Криму? Яка взагалі ситуація в Криму з розвитком ісламу?

– Мусульманська громада Криму, переважно це кримські татари, позицію яких ви всі знаєте, на початку окупації своєю більшістю не визнала жодних змін статусу Криму, які нав’язувала Росія. Вони й досі демонструють свою громадянську позицію непокори окупантам. Кримські татари ігнорують вибори, ігнорують масові заходи, які організовують окупаційні адміністрації. Це, звісно, не залишається поза увагою окупаційних каральних органів.

Окупантам так і не вдалося “перетягнути” на свою сторону громади мусульман Криму. Враховуючи, що кримські татари сповідують іслам, ми бачимо як активно рф переслідує їх, зокрема через їхнє віросповідання, просуває отруйний наратив, що мусульмани – терористи.

Натомість, окупанти тиском на так званого муфтія Еміралі Аблаєва зробили підконтрольну собі структуру – Духовне управління мусульман Криму та Севастополя. Саме у взаємодії силових структур рф та відповідного управління мусульман здійснюється тиск на усі мечеті в Криму, щоб підпорядкувати їх та зробити залежними, здійснюється переслідування нелояльних мусульман, особливо тих, які користуються авторитетом та повагою у суспільстві. Часто окупанти хизуються будівництвом соборної мечеті на околицях окупованого Сімферополя. І це виглядає тим більш цинічно: будують храм, одночасно переслідуючи кримських татар та знищують їхню культурну спадщину.

Втім, у місцях компактного проживання кримських татар мусульманські спільноти влаштовують дуа (молитви) на підтримку незаконно ув’язнених громадян України та їх родин. Нам відомі також кримські мусульмани, які доєдналися до лав ЗСУ, щоб боротися за свободу та незалежність своєї країни.

– Наразі Росія незаконно утримує 158 кримських політв’язнів, 111 із них – представники корінного кримськотатарського народу. Всі вони отримали великі терміни ув’язнення. Більш того, Росія відправила кримчан відбувати покарання на материкову територію, а декого й у Сибір. Чи є наразі якась стратегія повернення цих людей? І як вони можуть бути звільнені у разі повернення Криму в Україну?

– Президент Володимир Зеленський неодноразово акцентував, що його команда працює над відповідними питаннями 24/7. Україна не визнає та ніколи не визнаватиме сфальсифіковані справи проти наших громадян та представників корінних народів України. Всі політв’язні мають бути звільнені та безпечно повернені на Батьківщину. Найкращою гарантією для їх безпечного повернення беззаперечно стане перемога у цій війні з Росією та звільнення Криму. Доки війна триває, ми боремось за кожного, але процес звільнення складний, росіяни не хочуть звільняти мешканців Криму з власних політичних міркувань.

– Окупаційна кримська влада постійно погрожує відібрати нерухомість у кримчан, які підтримують Україну та виїхали з півострова. Чи зафіксовані вже такі випадки?

– Ще у березні 2020 року путін підписав указ про те, що “іноземці” та особи без громадянства не можуть бути власниками земельних ділянок. До цього указу незаконно включили тимчасово окуповані території Кримського півострова, крім Первомайського, Красногвардійського і Білогірського районів. Тоді це спровокувало масову перереєстрацію права власності на відповідні ділянки на осіб, які мали російські окупаційні документи або люди змушені були їх просто продавати.

Уже у листопаді 2022 року окупанти “націоналізували” об’єкти, які мали українських власників. Усі підприємства були прибутковими та, відповідно, вигідними для окупаційної адміністрації. Загалом за час тимчасової окупації окупаційними адміністраціями незаконно “націоналізовано” майно 265 підприємств.

– Чи потрібна, на вашу думку, фільтрація кримчан, які переїжджають на територію підконтрольну Україні? Якщо, так, то якою повинна бути ця фільтрація?

– По-перше, я б не використовувала слово фільтрація, коли ми говоримо про людей. Це наші громадяни, яким довелося жити в умовах окупації, і якщо вони прагнуть приїхати на підконтрольну Україні територію, ми не повинні ставитися до них, як до чужорідних.

Необхідні перевірки і так відбуваються, але лише до окремих громадян, якщо виникають якісь сумніви чи підозри. В іншому випадку, ми не можемо ставитися до власних громадян, як до якихось нелегалів чи одразу навішувати клеймо “потенційний зрадник”. Більшість з тих, хто їдуть сюди, тим більше у цей складний час, мають абсолютно свідому українську позицію і прагнуть допомогти, а не навпаки.

– Чи будуть притягуватись до кримінальної відповідальності кримчани, які були призвані до лав російської армії (до повномасштабного вторгнення), але не брали участі у бойових діях?

– Починаючи з 2015 року в тимчасово окупованому Криму двічі на рік проводяться призовні кампанії. Загалом їх відбулося вже 16, остання з яких завершилася 31 грудня 2022 року.

Нам відомо про орієнтовно 39 тисяч призовників з окупованого Кримського півострова. Разом з тим РФ незаконно розповсюдила на окупований півострів власне кримінальне законодавство, згідно з яким притягувала до кримінальної відповідальності тих мешканців Криму, які намагалися ухилитися від призову.

З 2015 року (саме тоді відбувався перший призов) до окупаційних судів надійшло 421 відповідне кримінальне провадження, з них 112 – після 24 лютого 2022 року, тобто після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. За весь час винесено 320 вироків.

Згідно з міжнародним гуманітарним правом, мешканці окупованої території, яких незаконно мобілізували чи призвали на строкову службу до лав армії держави-окупанта – не є злочинцями, вони жертви відповідного воєнного злочину. Це проти них скоїла злочин Росія, а отже такі люди не мають нести відповідальність за службу.

Водночас, питання має більш складний характер, оскільки якщо Росія незаконно залучила їх до ведення бойових дій, то постає питання про те, як відрізнити солдата, який був призваний незаконно від солдата, який був призваний і вчинив воєнні злочини? Думаю, тут буде індивідуальний підхід в кожному випадку окремо.

– Чи допомагають кримчани ЗСУ?

– Звісно. Крим бореться. Там активно діють рухи спротиву: Жовта стрічка, Кримські бойові чайки, Кримські партизани, АТЕШ. І це лише відомі нам. Кожен вияв спротиву окупантам – це допомога ЗСУ та Україні. Мешканці окупованого Криму відчувають, що наші Збройні сили вже близько, вони відчувають підтримку та підтримують у відповідь. Зазвичай це інформаційна боротьба, але вона дуже важлива для громадян України на окупованій території.

І це працює в іншому напрямку теж: в окупантів і колаборантів дедалі частішають панічні “чємоданні” настрої. Врешті, чим більше таких осіб виїде з півострова зараз, тим легше буде Україні повернути свої території.

Знаю я й про історії, коли протягом усіх років війни, з 2014 року, наші громадяни з Криму допомагають Україні. Випадки, коли після початку повномасштабного вторгнення таємно відправляли кошти з окупованого Криму на підтримку ЗСУ у криптовалюті. Надсилають фото та відео пересування військової техніки, окопів, військових баз. Саме тому окупанти так бояться.

Ми бачимо, як окупований Крим обростає українською символікою: в одному з дитсадків з’явився текст гімну України та державний прапор, чоловік пофарбував гараж у синьо-жовті кольори, люди вигукують “Слава Україні”, слухають українські пісні. У Ялті чоловік вигукував образи в адресу окупаційної армії, за що отримав уже третє незаконне притягнення до адміністративної відповідальності за нібито “дискредитацію збройних сил рф”. Вже понад 200 мешканців Криму за це притягнуто до такої “адміністративної відповідальності”, а 2 осіб — до кримінальної відповідальності. Люди ризикують і коштами, і свободою, але заявляють про свою позицію та українську ідентичність, і готові до переслідувань з боку окупантів.

Біля мису Фіолент невідомі активісти додали правди у проросійське графіті: на малюнку георгіївської стрічки під написом “работайтє братья” дописали слова “Уже отработано 130 000”, а під стіну поклали чорний сміттєвий пакет. Ми ж усі розуміємо про що мова.

Нам відомі випадки, коли мешканці Криму виїжджали з окупованої території та доєдналися до ЗСУ, щоб боротися з окупантами.

Варто зазначити, що більшість справ у Криму робиться таємно, аби не наражати себе та близьких на небезпеку, адже як би близько не були ЗСУ, Крим досі контролюють окупанти.

– Як вам здається, Крим буде повернений військовим шляхом, чи дипломатичним?

– Стратегія деокупації Криму, затверджена у 2021 році, передбачала дипломатичний шлях повернення наших територій як основний. Але повномасштабне вторгнення ще раз продемонструвало всьому світу, що з Росією нема про що домовлятися. Це держава-терорист. Тому, як не раз говорив Володимир Зеленський, Україна сама обиратиме шлях повернення своїх територій. І наші міжнародні партнери підтримують таку позицію.

– Як після повернення Криму планується повертати кримчан, які 9 років знаходились під впливом “русского мира”, в український простір?

– Саме для цього ми зараз активно розробляємо реінтеграційну політику. Це, насправді, складне та комплексне питання. Ми працюємо над відповідними механізмами разом із експертами, адже розуміємо, що після деокупації треба буде зруйнувати наративи “русского міра” в Криму. РФ ще з 2014 року намагалася “інтегрувати” український півострів у всіх сферах: заборона вільних медіа та заміна їх на російські та окупаційні, мілітаризація освіти та російські стандарти у ній, тотальна пропаганда та українофобні наративи, перереєстрація бізнесу та власності за російськими стандартами тощо.

Саме тому ми вже розробили Стратегію економічного відновлення Криму та інтегрували її до загального Плану повоєнного відновлення України. Спільно з представниками інших державних інституцій та експертами напрацьовуємо першочергові кроки держави після деокупації. Працюємо з питаннями кадрового резерву тощо.

Зрозуміло, що Крим треба повертати в український інфопростір, формувати та підтримувати програми повернення українських медіа до деокупованого Криму з подальшою допомогою розвитку їхньої діяльності на півострові. Освіту також треба буде інтегрувати в український вимір на основі Законів України “Про освіту” та “Про загальну середню освіту”.

Загалом йдеться про впровадження української мови у шкільні програми та вивчення кримськотатарської, повернення до загальних українських стандартів, ліквідація російських ЗВО та повернення на півострів кримських закладів вищої освіти, яким довелося виїхати через окупацію у 2014 році. Йдеться також про відновлення українського книжкового фонду тощо.

Ми вважаємо, що не повинно бути “полювання на відьом” в деокупованому Криму. Має бути адекватна відповідальність для тих, хто сприяв утвердженню окупаційного режиму і максимальне сприяння для тих, хто чекав і наближав повернення України. Впевнена, Крим нас усіх ще здивує своїм українським патріотизмом, так само як інші регіони півдня під час повномасштабного вторгнення.

– Яка наразі стратегія реінтеграції Криму в Україну?

– По-перше, “Стратегія деокупації та реінтеграції АР Крим та м. Севастополя” затверджена у 2021 році продовжує діяти та охоплює не лише питання деокупації, але й реінтеграції. В 2023 році певні положення будуть переглянуті та доповнені, але ключові позиції лишаться.

По-друге, Україна працює не лише над деокупацією Криму, а й над баченням того, яким Крим має бути в результаті повернення під контроль України. Тому вже напрацьовано Стратегію економічного відновлення Криму після деокупації.

Стратегія передбачає інвестиції у розвиток туризму. Дорожню інфраструктуру та інтеграцію Криму у європейську мережу доріг. Розвиток швидкісного залізничного сполучення. Морський пасажирський транспорт. Розвиток авіасполучення. Можливості інтеграції енергосистеми Криму в європейську систему. Розвиток промисловості тощо.

Водночас Крим – це історична та єдина Батьківщина відразу для трьох корінних народів: кримських татар, караїмів та кримчаків. Стратегія передбачає розвиток їхньої культури, мови, забезпечення їхніх прав та свобод, а також інвестиції в проєкти, важливі для корінних народів України.

Інший стратегічний напрямок – першочергові кроки держави в деокупованому Криму. Ми утворили робочу групу з 36 експертів, які працюють над питаннями: відновлення функціонування публічної влади та кадрової політики, притягнення до відповідальності, амністія та люстрація, верифікації окупаційних документів і рішень окупаційних судів, захисту права власності, гуманітарної політики та питання долі громадян РФ, які незаконно перемістилися на окупований півострів.

Ми знаємо, що деокупація відбудеться і відбудеться скоро, тому маємо бути готовими вже зараз.