Глава російської православної церкви Кирило Гундяєв закликав Україну встановити перемир’я в зоні бойових дій на Різдво, а сам кремлівський диктатор Володимир Путін доручив міністру оборони Сергію Шойгу ввести з полудня п’ятниці, 6 січня, до опівночі 7 січня режим припинення вогню по всій лінії бойового зіткнення. У повідомленнях російської пропаганди вказано, що Путін нібито доручив оголосити тимчасове “перемир’я”, що безглуздо саме собою, оскільки подібні рішення ухвалюються спільно з парламентарями противника. Чим саме зумовлені такі фокуси Путіна та Гундяєва, читайте у колонці для “Апострофа” військового експерта, співголови громадської ініціативи “Права справа” Дмитра Снєгірьова.

З боку Кремля має місце небезпечна дипломатична гра, яка насправді прораховується від першої до останньої ноти. Заява Путіна про нібито “перемир’я” пролунала після його розмови з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом, який запропонував Путіну підкріпити заклики до миру та переговорів одностороннім оголошенням про припинення вогню та “баченням справедливого рішення”. Тут позиція та мотиви турецької сторони зрозумілі. Вони, як посередники, періодично озвучують ті чи інші речі, пов’язані з припиненням вогню та переговорним процесом, а ось чи почнуться переговори насправді – вже залежить від позиції українського керівництва.

Наразі наша позиція – ніякого “перемир’я” або “переговорів” допоки окупанти не приберуться з нашої території і не повернуться до кордонів 1991 року. Питання Криму ніхто відкладати не збирається, що видно з дій ЗСУ у напрямку півострова та ударах по окупаційних об’єктах, які там розташовані. Незважаючи на це, Путін продовжує крутити стару шарманку, розповідаючи на переговорах з Ердоганом про те, що саме Україна має спершу визнати “нові реалії” – окупацію частини своїх територій, які Кремль в односторонньому порядку оголосив “російськими”, фізично їх не контролюючи.

Тепер має місце гра в якесь “перемир’я”, яке Москва буцімто оголосила з метою показати західній громадській думці, що це саме Україна нібито не бажає переговорів і продовжує стрілянину. Мета таких маніпуляцій зрозуміла – схилити західні еліти до думки, що військово-технічну підтримку Києву слід скоротити, а то ЗСУ “надто часто” перемагають на полі бою, що погано мотивує до початку “переговорів”. Наступна мета – виторгувати для себе пом’якшення санкцій, які вкрай боляче б’ють по російській економіці, яка й так втрачає великі суми через обмеження та закриття для них європейського газового ринку.

Читайте: Російські перемир’я? Ми це вже бачили багато разів – військовий експерт

Якщо “переговори” під тиском Заходу на Київ почнуться, то не варто виключати також “жестів доброї волі” росіян на території Херсонської та Запорізької областей, що залишилася, з метою “офіційно” отримати собі Крим і Донбас і виграти час для перепочинку та підготовки наступного удару. Хиткість кремлівського плану полягає в тому, що він надто розрахований на вкрай наївні, якщо говорити дипломатично, кола в ЄС і зовсім буде скептично сприйнятий у США. Хто після того, що сталося, щиро повірить, що Путіну реально потрібні переговори про мир?