Вранці 8 жовтня стався потужний вибух на так званому “Кримському мосту”, що з’єднує окупований півострів з Краснодарським краєм Росії. Споруді завдано серйозних збитків — обвалилася частина автомобільного прольоту, пошкоджено залізничні колії. Швидше за все, найближчими тижнями міст буде повністю непридатний для експлуатації. І це удар не лише по інфраструктурному об’єкту — це удар по іміджу президента Володимира Путіна, який може мати незворотні політичні та військові наслідки.

Підрив “кримського мосту” був здійснений якраз до 70-річного ювілею Володимира Путіна, який відзначався напередодні. За всіма ознаками це може бути схоже на диверсію. Її організаторами можуть бути як зовнішні, ворожі для Росії сили, так і внутрішні вороги, які підривають основи влади Путіна, на тлі численних військових поразок в Україні. Причому обидві версії мають рівне право на існування.

У будь-якому випадку іміджу Путіна завдано нищівного удару. Міст через Керченську протоку був символом його влади — і тепер цей символ зруйнований. Якщо припустити, що вибух був влаштований внутрішніми ворогами — це недвозначний сигнал для російської еліті, що Акела промахнувся вкотре. І якщо він не здатний захистити міст, то як він зможе захистити кожного з вас? Сьогодні міст, а завтра Кремль? Зграї потрібен новий ватажок.

Дійсно, раніше заявлялося, що міст надійно захищений від диверсантів. Його охороняли бойові плавці, бойові дельфіни, протикорабельні та зенітні ракетні комплекси, сканували супутники. Крім того, на в’їзді на міст розміщені стаціонарні інспекційно-доглядові радіотехнічні комплекси СТ-6035 Управління відомчої охорони Мінтрансу РФ, які перевіряють автомобілі, що в’їжджають, на наявність вибухівки. Все заради безпеки. Насправді всі ці заходи виявилися безсилими перед вантажівкою, начиненою чи то вибухівкою, чи то боєприпасами. Чи означає це, що російські спецслужби не контролюють ситуацію на найважливішому об’єкті, а всі заходи, що анонсуються, — це чергова бутафорія, як і “друга армія світу”? Альтернативні сили в особі Рамзана Кадирова та Євгена Пригожина тепер отримують можливість критикувати не лише військове командування, а й керівництво спецслужб. Довіра до силових структур руйнується, а це ще одна опора влади чинного президента РФ.

Серйозний сигнал отримало і російське суспільство. До війни з Україною керченському мосту ніщо не загрожувало. Після початку війни, яку розв’язав Путін, усе змінилося. Введено санкції, знизився рівень життя, почалися вибухи, влада затіяла мобілізацію, в рамках якої гребуть на фронт усіх без розбору. Такого раніше не було. То може вся справа у війні, яку Росія програє і ситуація давно вийшла з-під контролю?

І тут ми плавно переходимо до “зовнішнього впливу”. Тут, окрім перелічених вище чинників, включається ще й суто військовий аспект. Потреби всього південного угруповання російської армії у Херсонській та Запорізькій областях забезпечувались з Криму. А до Криму запаси надходили через підірваний міст. Тепер постачання південного угруповання ЗС РФ, включаючи перекидання мобілізованих, дуже утруднене. Звичайно, є так званий “сухопутний коридор”, але він прострілюється українською артилерією, а в окупованих містах (Мелітополі та Токмаку, які наразі стають найважливішими хабами) діють партизани. А в ситуації, коли ЗСУ приділяють особливу увагу руйнуванню логістичних зв’язків та знищенню складів із боєприпасами, подальша доля російських військ у Херсонській та Запорізькій області стає дуже непривабливою.

Відкривається широке вікно наступальних дій. І це теж удар по іміджу Путіна