Росія знову шантажує Захід. Російський диктатор владімір путін підвищує ставки, вже відкрито погрожуючи застосуванням ядерної зброї. Ці погрози, на тлі енергетичного шантажу, що триває, націлені, в першу чергу, на Європу. Особливо актуальними вони є напередодні зими, яка може виявитися для країн Євросоюзу досить складною. “Апостроф” розбирався, наскільки консолідованою є сьогодні Європа, і чи зможе вона встояти під інформаційно-психологічним тиском Росії.

Після оголошення президентом Росії владіміром путіним мобілізації, початку кампанії з проведення фейкових референдумів на окупованих територіях України з метою їхнього приєднання до РФ, а також недвозначних загроз застосувати ядерну зброю, країни Заходу заговорили про нові санкції щодо держави-агресора.

Насправді заклики посилити санкції проти РФ почали звучати відразу ж після звільнення Харківської області, коли розкрилися нові факти нелюдської жорстокості окупантів в Ізюмі та інших містах регіону. Однак останні події лише зміцнили політиків у США та Європі на думці про необхідність жорсткої відповіді на шантаж господаря Кремля.

“Ми працюватимемо з нашими союзниками та партнерами, щоб накласти на Росію додаткові швидкі та серйозні економічні санкції”, – заявив президент США Джозеф Байден.

Союзники, насамперед європейські, також не сидять, склавши руки та працюють над новим санкційним пакетом. Крім обмежувальних заходів щодо окремих російських фізичних осіб та організацій, європейські санкції можуть торкнутися експорту технологій, які ЄС все ще експортує до РФ, заявила глава Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

Крім того, як відомо, країни “великої сімки” та ЄС розробляють механізм обмеження цін на російську нафту. Введення максимальної ціни на нафту з РФ очікується у грудні цього року, і, як повідомив днями Bloomberg із посиланням на свої джерела, учасники коаліції після нових заяв путіна вирішили прискорити ухвалення політичного рішення з цього питання. Принципових домовленостей щодо цінової політики європейці планують досягти до неформальної зустрічі лідерів ЄС, яка відбудеться у Празі 6 жовтня.

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко звертає увагу на важливий нюанс.

“Є всі ознаки того, що Євросоюз не здригнеться, дотримуватиметься своєї лінії, – сказав Омельченко в розмові з виданням. – Справді буде непросто, буде певний дефіцит енергоресурсів – по газу він може становити 25-30 мільярдів кубічних метрів (середньорічне споживання газу в ЄС складає близько 400 мільярдів кубометрів – “Апостроф”), будуть досить високі ціни і на газ, і електричну енергію, але в цілому, думаю, що Євросоюз уже усвідомив усі загрози (що походять від РФ), ілюзій ні в кого з провідних європейських політиків не залишилося, всі розуміють, що з енергетичною залежністю від Росії потрібно закінчувати. Це – загальна консолідована позиція, і я не можу уявити, як вона може змінитися”.

При цьому на окрему похвалу заслуговує нинішнє керівництво Європейської комісії.

“Потрібно віддати належне голові Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн, яка за загальноєвропейськими мірками займає незвично жорстку позицію”, – сказав Михайло Гончар. За його словами, фон дер Ляйєн сьогодні має всі підстави претендувати, разом із британським прем’єром Ліз Трасс, на звання “залізної леді” Європи.

“Я думаю, що з урахуванням тих заходів, які вже вживаються, незалежно від того, на чиїй стороні буде “генерал Мороз”, Європа пройде цю зиму гідно”, – резюмував експерт.

Слабка ланка “колективного Заходу”

Багато країн Євросоюзу налаштовані дуже рішуче, а Польща, Латвія, Литва, Естонія та Ірландія закликають до посилення санкцій проти Росії.

Однак є великі побоювання, що узгодження штрафних та обмежувальних заходів щодо агресора не буде гладким.

Традиційно процес саботуватиме Угорщина – прем’єр-міністр країни Віктор Орбан відкрито заявляє, що Будапешт не підтримає нових енергетичних санкцій проти Росії.

При цьому для Європи найбільш чутливими є поставки навіть не нафти, а газу.

Раніше ЄС ухвалив рішення про поступове зниження своєї залежності від газу з Росії, хоча повністю відмовитися від нього європейці досі не готові.

Це чудово розуміють у Кремлі, у зв’язку з чим Росія, не чекаючи на скоординовані дії країн Євросоюзу щодо скорочення закупівель російського палива, сама почала перекривати газовий кран. Влітку суттєво скоротилися обсяги прокачування у напрямку Німеччини газопроводом “Північний потік-1”, а з кінця серпня, коли газопровід зупинили на ремонт, постачання ним взагалі припинилося.

“До енергетичних ринків, зокрема, до газового в Європі, Росія підходить не як до ринку, а як до театру воєнних дій, і звідси гетерогенний різноспрямований тиск на ЄС – пропагандистські наративи на тлі скорочення постачання газу та ескалації його ціни посилюються психологічним тиском у вигляді можливості використання ядерної зброї”, – прокоментував ситуацію “Апострофу” президент Центру глобалістики “Стратегія XXI” Михайло Гончар.

За його словами, Росія завжди розглядала Європу в рамках так званого “колективного Заходу” як слабку ланку. До того ж останнім часом послабленню ЄС сприяли Brexit – вихід з нього Великої Британії, і деструктивні дії влади Угорщини, яка стала справжнісіньким “Троянським конем” у Євросоюзі.

“Тому вони (РФ) вважають, що дестабілізуючи достатньою мірою ситуацію в Європі енергетичними важелями, зможуть домогтися свого – розірвати трансатлантичний міст солідарності і змусити Європу, по суті, капітулювати, а саме: зняти санкційний режим або, принаймні, його послабити, відмовитись від підтримки України”, – каже Гончар.

Друзі Путіна підіймають голову

Євросоюз поки що начебто на російський шантаж не піддається, а Єврокомісія разом з національними урядами докладає всіх зусиль для посилення європейської енергобезпеки напередодні зими. Так планується серйозне, на рівні 15%, скорочення споживання газу. Крім того, проводиться закачування палива перед новим опалювальним сезоном, і на сьогодні можна констатувати, що європейські сховища газу заповнені достатньою мірою, щоби перезимувати, хай і без надмірностей.

Однак, на жаль, політика залякування, яку проводить Кремль, все ж таки може принести певні результати. І йдеться не лише про Угорщину, яка, до речі, продовжує отримувати газ із Росії за дуже привабливими цінами, які в декілька разів нижчі за ринкові.

Небезпека полягає в тому, що під тиском своїх виборців, які зараз змушені платити за енергоносії в кілька разів більше, ніж ще півроку тому, політики в різних країнах ЄС можуть суттєво пом’якшити свою антиросійську риторику, сподіваючись виторгувати у путівки нижчі ціни на газ. Вже зараз все частіше лунають заклики припинити постачати Україні зброю, змусити Київ прийняти умови миру, що висуваються Москвою, відмовитися від нових санкцій проти Росії та зняти існуючі. І ці заяви роблять не лише представники маргінальних і відверто проросійських політичних сил, а й цілком респектабельні люди, які нерідко належать до правлячих у їхніх країнах партій.

Слід також мати на увазі, що на парламентських виборах в Італії, що відбулися 25 вересня, перемогла коаліція ультраправих партій, серед яких – “Ліга” та “Вперед, Італія”. Їх очолюють друзі путіна – відповідно Маттео Сальвіні та Сільвіо Берлусконі. І хоча новим прем’єр-міністром, швидше за все, стане лідер “Братів Італії” Джорджа Мелоні, яка досі підтримувала і санкції проти Росії, і військову підтримку Україні, вона напевно буде змушена зважати на партнерів по альянсу. До того ж, експерти зазначають, що за своїми політичними поглядами вона найближча до Віктора Орбана.

Джорджа Мелоні, Маттео Сальвіні та Сільвіо Берлусконі (архів) Фото: Wikipedia

Крім Угорщини та Італії, також можливі неприємні сюрпризи і в інших країнах ЄС, в яких до влади можуть прийти “путінофіли”.

“Залізна леді” Європи

Таким чином, єдність європейців залишається під загрозою, і зима цього року стане для них у цьому плані своєрідним тестом.

“Не обійдеться без різних піруетів і викрутасів і спроб зателефонувати путіну і про щось домовитися”, – каже Михайло Гончар, додаючи при цьому, що загалом на сьогодні ситуація швидше виглядає оптимістично.

“Ми бачили, як важко проходив шостий (санкційний) пакет ЄС, пов’язаний з нафтовим ембарго, як було знято питання газового ембарго, – зазначає експерт. – Проте, якщо ми подивимося навіть на позицію Німеччини, яка, хоч як парадоксально, будучи найбільшою економікою Європейського Союзу, є і найбільш його вразливою ланкою, але незважаючи на це канцлер Олаф Шольц, якого ніяк не назвеш “сталевим канцлером”, що називається прозріл і сказав, що Росія більше не є надійним партнером у постачанні енергоносіїв. Можна сказати, це – історичне зрушення позиції Німеччини”.

Володимир Омельченко також вважає, що Європа зможе зрештою консолідуватися та встояти перед шантажем Росії, хоча визнає, що це буде для країн Євросоюзу непросто.

Утім, виклики, які створює перед Європою Росія, зберігаються. Справа в тому, що ядерний шантаж є не лише підняттям ставок з боку Путіна у військово-політичному протистоянні із Заходом. Головна проблема полягає в тому, що “ядерна палиця” є відволіканням уваги від енергетичного шантажу. Кремлю вкрай важливо, щоб на тлі істерії ігри з газом та нафтою спрацювали максимально непомітно. І небезпека того, що цей фінт керівництва РФ може пройти, наразі залишається актуальною.