На початку російського вторгнення до України влада спробувала показати свою єдність перед обличчям агресора. Тому спочатку українці бачили консолідацію: не було видно ані конфліктів з опозицією, ані “розбірок” на самій Банковій. Проте через кілька місяців війни політичний планктон звик до того, що відбувалося навкруги, після чого неформальний пакт про ненапад почав давати збої. Про те, як боротьба в Офісі президента вихлюпується назовні та чи збираються у команді Зеленського змінювати свої підходи до кадрових питань, особливо урядових, читайте в матеріалі “Апострофа”.

Шмигаль – на вихід?

Ще влітку коридорами влади, а потім і шпальтами медіа почали активно циркулювати різноманітні чутки про можливу зміну чинного уряду Дениса Шмигаля, який, мовляв, не відповідає масштабу викликів перед економікою часів війни та не здатен дати стратегічне бачення її перебудови під нагальні потреби, а тим більше підготувати основу для повоєнного відновлення.

Називались різноманітні прізвища кандидатів-фаворитів, готових сісти у прем’єрське крісло. Йшла мова, зокрема, про міністра розвитку громад Олексія Чернишова, відомство якого має найбезпосередніший стосунок до відновлення постраждалих від війни регіонів. Також серед вірогідних наступників Шмигаля називали Олександра Кубракова, міністра інфраструктури та колишнього “хедлайнера” “Великого будівництва”, якого раніше неодноразово пов’язували з заступником голови Офіса президента Кирилом Тимошенком. Ближче до кінця літа пішли розмови і про те, що пересісти в крісло прем’єра може заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма, якого, до речі, свого часу рекомендував команді Зеленського чинний прем’єр, а тепер є близьким до очільника ОП Андрія Єрмака.

Утім, ніхто зі згаданої трійки досі так і не став фаворитом прем’єріади. Так, податкова реформа “все по 10”, яку просуває Шурма, поки не завоювала прихильності в акторів влади, що приймають рішення та зустріла досить гостру критику з боку експертів.

Не кращі справи й у Олександра Кубракова – попри кілька спроб повернути збір коштів у Дорожній фонд, Рада прийняла відповідний законопроект лише за основу і, вірогідно, не ухвалить його найближчим часом.

Що ж стосується Олексія Чернишова, то опоненти почали робити масовані вкиди щодо його “переходу в Нафтогаз”, причому сам Олексій Михайлович, вірогідно, здивувався таким перспективам.

Як бачимо, фактично йдеться про глухий кут, але причина такої ситуації криється зовсім не у прізвищах гаданих кандидатів у крісло очільника Кабміну.

Дзеркало конфліктів на Банковій

Справа в тому, що кожен з кандидатів є прожектом різних команд Банкової, які зараз активно чубляться між собою.

За словами політтехнолога Олексія Голобуцького, зміни прем’єра та Кабміну – це ротація, яка фактично вирішується в Офісі президента.

“Хто такий зараз прем’єр-міністр. Тут треба згадати слова міністра фінансів, який каже, що наразі до 40% коштів бюджету – гроші Заходу. Тут би якогось клерка Держдепу… Якщо ж серйозно – звісно, наші партнери хочуть приймати участь у тому, як їх допомога розподіляється та хто керує цим процесом. Ця людина має не дурити Захід, а мати розуміння на що витрачати гроші в першу чергу, куди прикладати зусилля по відновленню інфраструктури тощо“, – вважає експерт.

Голобуцький відзначає, що зараз ми повністю залежні від Заходу, але влада продовжує діяти звичним чином, зокрема, намагаючись новим законопроектом “приручити” майбутнього директора НАБУ. Але сигнали про те, що партнери слідкують за процесами тут досить пильно, свідчать про те, що запроваджувати традиційні схеми керівництву Офісу та владі загалом буде все важче. А гучний скандал з гуманітаркою в Запоріжжі за участю “позаштатного агента” НАБУ Євгена Шевченка та відповідне розслідування згаданого відомства про це яскраво свідчить.

Тут варто нагадати, що в контексті розподілення гуманітарки не лише на Запоріжжі, а й загалом в Україні ЗМІ згадують заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка, у сфері відповідальності якого знаходиться напрямок регіональної політики.

Інша справа, що такі історії з “таємничим” зникненням гуманітарної допомоги дуже швидко здуваються без відповідного політичного запиту з боку політичних конкурентів. Тому справедливо було б зазначити, що гуманітарка – не перший камінь у город Тимошенка. До цього була історія з позбавленням українського громадянства Геннадія Корбана, який має тісні зв’язки з батьком Кирила Тимошенка. На думку експертів, це вкладається в логіку конфлікту між Кирилом Тимошенком та його начальником, головою ОП Андрієм Єрмаком.

“Конфлікти у владі нікуди не поділись. Нікуди ж не зникли ні корупційні потоки, ні відповідні можливості, тобто все, з чим асоціюється у нас влада. Звісно, війна накладає відбиток, певні потоки зменшились, інші – зникли. Плюс контроль Заходу – тому боротьба йде досить гостра. Після того як війна закінчиться і ми переможемо – до нас зайдуть сотні мільярдів доларів на відбудову – і це величезна спокуса. Суть нашої влади та сенсу перебування в ній не змінилась, навіть попри війну”, – додає Голобуцький.

З ним погоджується політолог Віталій Кулик, який стверджує, що конфлікт на Банковій є перманентним, і насправді нікуди не зникав і після 24 лютого. А незгода щодо того, які рішення необхідно ухвалювати в кадрових моментах, існувала на Банковій навіть у найгостріші моменти початку вторгнення росіян.

“Те, що конфлікти виходять в публічну площину і підривають єдність, є проблемою для Банкової. Думаю, вона буде вирішена шляхом ухвалення кадрових рішень. Це може відбутись після опалювального сезону, хоча є інформація, що це може відбутись і до нього, тому що нові команди пропонують більш оптимальні моделі для “хеджування” втрат чи ризиків опалювального сезону чи скорочення виробництва, ударах по промінфраструктурі, втратах в сільскому господарстві. Це зараз у фокусі уваги президента. Думаю, скоро визріє якесь бачення кадрового розкладу. Ми почуємо і прізвище нового прем’єра і тих, хто опиниться на тих чи інших міністерських посадах”, – вважає експерт.

Кулик зазначає, що питання не в самому очільнику уряду а в тому, як перезапустити Кабмін та зробити з нього більш відповідальну інституцію та команду. Проблема нинішнього уряду, зазначає експерт, полягає в тому, що йдеться про збереження “Кабміну Банкової”, в якому представлені інтереси різних гравців з того ж Офісу.

“Зараз потрібна команда прем’єра, яка матиме начерк програми та розуміння, як її реалізовувати командою, а не “хто в ліс, хто по дрова”, коли прем’єр лише головує на засіданні Уряду і не має крос-координації. Водночас, це виклик, бо таким уряд на Банковій не бачать, оскільки там не хочуть його самостійності. Ну, поставлять Кубракова чи когось іншого, дадуть йому квоту в два-три міністри, але не право формувати всю урядову команду. Тобто Кабмін може залишитись філією Банкової, не зважаючи на прізвище прем’єра, і це не створить ніякої доданої вартості. Якщо вже міняти очільника уряду – то міняти підходи в цілому. Тоді можна говорити про коаліцію національної єдності, залучати опозицію, або не залучати. Але проговорити, що є нова більшість, яка призначає прем’єра, а він формує нову команду як повноцінний гравець”, – підсумовує Віталій Кулик.