Прем’єр-міністр Республіки Вірменія Нікол Пашинян, через бойові дії з Азербайджаном, звернувся за військовою допомогою до Росії та ОДКБ. Жодної чіткої відповіді на цей запит прем’єр не отримав, головним чином тому, що основною силою в ОДКБ є Росія, яка зазнає поразки в Україні. Військове ослаблення РФ загрожує їй повною втратою впливу на пострадянському просторі.
Загострення конфлікту між Вірменією та Азербайджаном розпочалося в ніч проти 13 вересня. Пам’ятаючи про поразку в Нагірному Карабаху, восени 2020 року і розуміючи, що Вірменія має дуже мало шансів протистояти Азербайджану, прем’єр-міністр Республіки Вірменія Нікол Пашинян закликав на допомогу своїх російських союзників. Він також звернувся до Організації Договору про колективну безпеку з проханням активувати ст. 4 Статуту ОДКБ, щоб захистити територіальну цілісність своєї країни.
Принцип ст. 4 Статуту ОДКБ схожий на механізм колективної безпеки Північноатлантичного Альянсу. Тобто напад на одного з членів організації є нападом на всю організацію. Крім Вірменії, до ОДКБ входять Білорусь, Таджикистан, Киргизстан, Казахстан та Росія. Саме російська армія є основною ударною міццю організації, тому звернувшись до ОДКБ, Пашинян, по суті, знову звернувся до Росії.
Але жодної військової допомоги Пашинян поки що не отримав і навряд чи отримає. Російська армія втратила стратегічну ініціативу у боях на українському фронті та була розгромлена під Харковом. Остаточна військова поразка в Україні загрожує великими проблемами особисто Володимиру Путіну. Тож у Москві гарячково намагаються уникнути катастрофи, вичерпуючи останні резерви. Щоб допомогти своєму союзнику, Росії доведеться перекидати до Вірменії війська, мабуть, знімаючи їх з України. Але тоді перед Путіним постає перспектива розвалу українського фронту та ймовірність регіональної війни з Азербайджаном та його найближчим союзником – Туреччиною. І не факт, що в цій війні Росія вийде переможцем
В інших членів ОДКБ – також своя атмосфера. Таджикистан і Киргизстан почали перестрілку на кордоні, 14 вересня. А президент Казахстану Касим Жомарт Токаєв, попри те, що саме Путін разом із ОДКБ, допомогли йому зберегти владу у січні 2022 року, зараз шукає союз із Китаєм і тією самою Туреччиною. При цьому, 14 вересня член комітету з оборони та безпеки мажилісу Казахстану Айдос Сарим заявив, що Казахстан не зацікавлений скеровувати своїх військових до зони вірмено-азербайджанського конфлікту.
Чудово розуміючи, що його зрадили, Нікол Пашинян уже зараз заявляє про готовність визнати територіальну цілісність Азербайджану.
Читайте також: Кінець ОДКБ: як розвалюється військовий блок Путіна
Усе це підводить межу під тлінним існуванням ОДКБ, хоча цю організацію Володимир Путін розглядав одним з інструментів свого впливу на пострадянському просторі. Напавши на Україну, Володимир Путін сам створив ситуацію, коли його союзники почали бачити в Росії смертельну загрозу. Від такого божевільного краще взагалі триматися якомога далі, щоб раптом не напав та не відхопив шматок території. А коли ЗС РФ почали зазнавати поразки в Україні, розвіюючи міф про “другу армію світу”, путінські проєкти взагалі перестали когось цікавити.
Втім, ситуація продовжує розвиватись. Втративши ОДКБ, Кремль може здобути “другий фронт” у Грузії. Так голова правлячої партії “Грузинська мрія” Георгій Кобахідзе запропонував провести референдум, щоб дізнатися, чи хоче народ розпочати війну з Росією за визволення Абхазії та Південної Осетії. Якщо референдум відбудеться і грузинський народ відповість “так”, то ослаблена у військовому відношенні РФ ризикує отримати цілу серію прикордонних конфліктів, на які не зможе відреагувати. У такій ситуації про будь-які геополітичні амбіції говорити не доводиться. Навряд чи у Кремлі розраховували на такий результат, коли ставили ультиматуми НАТО у грудні 2021 року.