Ситуація на Харківському напрямку стрімко розвивається на користь Сил оборони України. Офіційно оголошено про звільнення Балаклії, стало відомо, що ЗСУ зайшли до Куп’янська – важливого логістичного центру. До вечора суботи російське окупаційне командування повідомило про вихід із іншого важливого населеного пункту – Ізюма. Є повідомлення, що ЗСУ підбираються до Лисичанська та Сєвєродонецька. У соціальних мережах також писали про звільнення Сватово на Донеччині. У чому причина таких гучних провалів окупантів, читайте в колонці військово-політичного оглядача групи “Інформаційний опір” Олександра Коваленка.
Слід дочекатися офіційного повідомлення командування ЗСУ щодо повернення контролю над Ізюмом, але зараз це питання часу. Окупаційне командування вже озвучило рішення “перегрупувати” війська в районі Балаклії та Ізюма, що слід розуміти відхід росіян із зазначених територій.
Причому, судячи зі швидкістю з якою просуваються українські захисники, йдеться саме про панічну втечу ворога. Також є повідомлення, що окупанти активно “перегруповуються” у районі Лисичанська. За інформацією голови Луганської ОВА Сергія Гайдая, українські воїни перебувають на околицях міста.
Знову ж таки, тут слід дочекатися офіційної інформації від нашого командування, але вже зараз зрозуміло, що логістичної артерії окупантів Вовчанськ-Великий Бурлук-Куп’янськ-Ізюм більше не існує. Раніше я сам писав про те, що перерізання цієї артерії за допомогою звільнення одного з населених пунктів на її протяжності обрушить все угруповання російських окупантів на Донбаському плацдармі, що й сталося. Причому привертає увагу швидкість, з якою діють ЗСУ.
Чому ЗСУ так наростили темп? Окупаційна пропаганда та російські “військові блогери” вкидають ідеї, що ЗСУ ударами по Криму та активними діями на Херсонщині спеціально відвернули увагу окупантів, хоча основною метою нібито був виключно Харківський напрямок. Насправді це частина загальної картини. ЗСУ розпочали підготовчі дії ще до активного контрнаступу у Харківській області.
На півдні, зокрема, використовуючи системи HIMARS, українська армія знищувала армійські склади окупантів, транспортні розв’язки, комунікації та логічні ланцюжки. У Херсонській області ЗСУ просуваються повільніше через особливості ландшафту – там суцільний степ, перемежований лісосмугами. На Харківщині лісистої місцевості більше, є природні укриття.
Російська тактика вогневого валу, засипання противника артилерійськими снарядами (як у наступі, так і обороні) виявилася безсилою проти сучасної тактики ЗСУ щодо використання мобільних ударних груп. ЗСУ повною мірою скористалися особливостями місцевості на Харківському напрямку, тоді як російські війська воювати не вміють інакше. Окупанти в Ізюмі мали одне з найбільших танкових угруповань, яке вони хотіли задіяти в напрямку Краматорська і Слов’янська, але за три останні місяці так і не змогли нічого до ладу зробити.
Як наслідок – поразка на полі бою, панічна втеча чи здавання в полон, а також паніка серед гауляйтерів та гучні істерики у російському тилу.
Куп’янськ, Ізюм, Херсон, Нова Каховка, Токмак, Мелітополь, Бердянськ, Сєвєродонецьк, Донецьк, Луганськ – ніде підсобникам окупантів не буде спокою. Усі, хто пішов працювати на ворога, хто став гауляйтерами, хто зливав окупантам патріотів України, мають зараз тікати разом із росіянами. Або як подвійні агенти починати зливати інформацію про дії рашистів. Це їх цілком не виправдає, але принаймні буде хоч якийсь шанс врятуватися від праведного людського гніву і хоч якось пом’якшити свою провину перед законом.