Міністри закордонних справ країн Європейського Союзу планують призупинити дію угоди про спрощений візовий режим із Росією, ухваливши це рішення на неформальній зустрічі міністрів закордонних справ країн ЄС у Празі. Деякі країни, зокрема Чехія і Польща, самостійно припинили видачу віз росіянам у відповідь на агресію Росії, проте далеко не всі члени ЄС згодні з таким підходом. На що вплине можливе призупинення угоди ЄС з Росією, та чи зміниться в Європі ставлення до росіян з “мультипаспортом”, “Апострофу” розповів Давід Стулік, старший аналітик Центру “Європейські цінності”, багаторічний речник місії ЄС в Україні.
Скоріше за все, рішення Євросоюзу полягатиме у тому, щоб зупинити Угоду Євросоюзу з Росією про спрощення візового режиму. Показово, що днями про згоду Німеччини на такий варіант оголосила міністр закордонних справ ФРН Анналена Бербок. Оскільки єдиного рішення серед усіх країн ЄС про повне скасування віз для росіян, окрім гуманітарних, нема, варіант з припиненням згаданої угоди видається компромісним.
Це рішення буде політико-символічним і матиме свій сенс та ефективність, адже стане покаранням Росії, схожим на санкції: ціна віз збільшиться; подовжиться сам процес отримання дозволу на в’їзд до ЄС для росіян. Як наслідок, однозначно росіянам буде видано менше віз.
Важливим є і юридичний момент: ЄС скасовує важливу угоду з країною, яка є агресором. Це прецедент і той найменший компроміс, який можна було досягти.
Навіть якби візи для росіян скасували зовсім – у багатьох з тих, що подорожують за кордон, є подвійне громадянство. Іншими словами, ті люди, яких ми б хотіли покарати, могли б скористатись іншими паспортами. Це питання компетенції окремих держав-членів Євросоюзу, і в деяких із них переглядають ставлення до цієї категорії росіян. Такий процес вже відбувається в балтійських державах, зокрема йдеться про Естонію.
Варто розуміти, що в цьому питанні Брюссель не може вказувати членам Євросоюзу, на зустрічі міністрів закордонних справ ЄС лише може прозвучати думка, що ставлення до таких “подвійнопаспортних” росіян треба переглядати. Будуть країни, які цього робити не захочуть, бо там живе багато росіян, які витрачають свої кошти, але достатньо таких країн, де таке бажання є, тобто одностайності та спільного підходу ЄС тут, знов-таки, нема.
Тим не менш, щодо російських власників множинних громадянств можна застосувати ще один механізм: певна країна ЄС може додати конкретного росіянина в список небажаних осіб в Шенгенську інформаційну систему. Це може бути Латвія, Польща, якась інша країна – таких росіян не впустять інші країни ЄС. Більш того, їм навіть можуть анулювати посвідки на проживання. Їх можуть додати в цей список через загрозу суспільному ладу та нацбезпеці.
У зв’язку з візовим питанням та санкціями проти Росії неодноразово обговорювалася зміна принципу одностайності при ухваленні рішень на рівні ЄС. Спочатку Маріо Драгі, а тепер і канцлер Німеччини Олаф Шольц говорять про заміну одностайності на “принцип кваліфікованої більшості”. Але на мою думку, якщо йдеться про питання міжнародних відносин – потрібна одностайність. До прикладу, великі держави ЄС в такому випадку зможуть “переголосувати”, тобто перетиснути позицію малих країн, таких як балтійські держави, або Чехія чи Словаччина. До речі, в питанні про візи для росіян де-факто маємо кваліфіковану більшість. На мою думку, було б доволі небезпечним прецедентом, якби великі країни могли проштовхувати власну політичну волю стосовно таких загроз як Росія. Тому з боку малих країн Центрально-Східної Європи буде супротив спробам введення принципу кваліфікованої більшості для ухвалення рішень на рівні усього блоку, ми не будемо підтримувати таку зміну.
Дійсно, з консенсусом є проблеми, зокрема по санкціям. Тут можна згадати про кейс Білорусі: коли після придушення виступів опозиції у 2020 році вона пропускала через кордон біженців, санкції проти Мінська лежали на столі, але одна країна, Кіпр, їх блокувала. Тобто, на позір кваліфікована більшість тут би допомогла, але не треба обирати між крайнощами. Поки що варто мати принцип одностайності і бути готовими до того, коли одна країна може заблокувати процес, адже поки що такі випадки є винятком, а в разі переходу до голосування кваліфікованою більшістю спротив санкціям може стати системним, багатократно повторюваним рішенням, що йшло б не на користь менших країн.