Кремлівське командування найближчими місяцями не зможе знайти людські та технічні ресурси для наступальної операції із захоплення нових територій в Україні. Стратегічний глухий кут, в якому Кремль опинився через затяжну “спецоперацію”, посилюється ударами і вибухами в окупованому Криму, який Міноборони РФ вже не може розглядати як безпечний тил з перекидання людей, техніки і боєприпасів. Для оборони своїх позицій на півострові Кремлю доведеться відволікати ресурси з інших напрямів, ще більше знижуючи наступальний потенціал. Подробиці читайте у матеріалі “Апострофа”.
Як наполягають аналітики американського Інституту дослідження війни (ISW), російський наступальний потенціал на сході України вичерпується. Рашисти не можуть отримати оперативну вигоду від просунення навколо Бахмута та Авдіївки. У цьому вся проявляється “хронічна хвороба” російського генералітету – нездатність розвинути тактичні просування в оперативні успіхи.
ЗСУ, постійно маневруючи, вимотують супротивника і не дають йому пробитися до тилових районів. Окупантам доводиться постійно “спотикатися” об позиції, які добре обороняються. Такий недолік російського військового планування, як вважають в ISW, завадить Кремлю найближчими місяцями досягти значних територіальних успіхів без серйозних змін на полі бою.
Ситуація для окупантів настільки погана, що Міноборони РФ вперше за півтора місяці промовчало про захоплення нових територій.
Окупаційні війська, гостро потребуючи додаткових штурмових груп і техніки, немає істотних резервів для поповнення. Моральний дух у російських регулярних частинах залишається низьким, що не дає змогу вести навіть локальні наступальні операції з мізерним тактичним успіхом.
“Росіяни не можуть постійно розповідати про “сотні” вбитих бійців ЗСУ або підбиті танки, не показуючи відповідні зміни в лінії фронту та захоплення населених нових населених пунктів. Їх командування не особливо поширюється на рахунок “досягнень”, оскільки не має можливості правдоподібно збрехати щодо ситуації на фронті, у них можуть бути часткові успіхи на донецькому напрямку, але виключно за рахунок того, що там воюють російські найманці, бійці ПВК, яких добре мотивували грошима. Регулярні війська РФ демонструють менший наступальний потенціал, що добре помітно на харківському напрямку”, – пояснив у коментарі “Апострофу” військовий експерт Олег Жданов.
Блиск кримської “бавовни”
На моральний настрій кремлівського командування також тиснуть систематичні удари та вибухи в Криму, які почалися з вибухів на військовому аеродромі окупантів у Новофедорівці Сакського району.
Міноборони РФ та місцева “влада” спочатку намагалися списати все на нібито “випадкову детонацію” боєприпасів, продемонструвавши свою нездатність контролювати ситуацію. Їм не вдалося уникнути паніки та втечі відпочиваючих із території західного узбережжя півострова.
Потім географія вибухів поширилася на Сімферопольський, Джанкойський райони, а також на окупаційну авіабазу в Бельбеку, Керч та Севастополь, по яким, як визнали окупанти, удари завдавалися за допомогою дронів.
Російське керівництво, попри очікування окремих експертів, не стало відкрито загрожувати Києву через удари по Криму, хоча політичні втрати для Адміністрації президента РФ виявилися колосальними. Крим перестав бути “надійним тилом” для російської армії. Якщо за ударами по базах окупантів у Криму, як наполягають американські ЗМІ, стоїть певний елітний підрозділ ЗСУ, то Київ та Захід загалом подолали “психологічний бар’єр”, який заважав знищувати цілі на півострові.
Тепер росіянам доведеться посилювати оборону своїх позицій у Криму, відволікаючи сили з інших регіонів України, а також із самої РФ. Враховуючи, що російське командування виявилося нездатним захистити свої об’єкти в Криму, це може спровокувати безліч незручних питань до Кремля з боку “патріотичної громадськості” та різного роду “військових блогерів”, які підтримали вторгнення в Україну.
Найбільш типовим прикладом нездатності окупантів налагодити в Криму систему ППО може стати недавній удар безпілотником по штабу Чорноморського флоту РФ у Севастополі. У відповідь російські “патріоти” почали обурюватися, вимагаючи посилення систем радіоелектронної боротьби.
“Окупанти опиняються у тимчасово окупованому Криму в патовій ситуації. Не відповідати на активність дронів вони не можуть, але відповідь розкриває їхню ППО, екіпажі якої тепер сидять у постійному стресі. Адже якщо прилетить уже не дрон, а AGM-88 HARM (ракета – “Апостроф”), вони її навіть не помітять, поки вона не заіскрить. У свою чергу, низька ефективність протидії ППО навіть банальним БПЛА, говорить про те, наскільки все насправді погано з повітряною обороною в окупантів. Розкрилися не тільки їхні позиції, а й повна безпорадність захисту, що “не має аналогів у світі”, – каже військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
Дипломатичний глухий кут
Військові провали Москви посилюються дипломатичними. Коротко ситуацію можна сформулювати так – погрози кремлівських “риббентропів” перестали сприймати всерйоз.
Кремль з початку війни опинився у вкрай незручній ситуації. З одного боку Володимир Путін гостро потребує тактичного перепочинку і через своїх сателітів просуває варіант із “переговорами”, щоб “закріпити” за собою окуповані території та спровокувати в Україні політичний вибух. Однак у нинішніх умовах українське суспільство та армія не ухвалять жодних навіть “тимчасових компромісів” з Кремлем.
З іншого боку, якщо зараз Москва через удари по “сакральному” Криму або нездатність “взяти” всю Донецьку область почне демонстративно махати ядерним кийком, то й без того скромні праці “адвокатів путіна” підуть прахом.
У Кремлі, судячи з істеричних заяв російського МЗС, вважають, що за ударами по Криму та небажанням Києва вести “переговори” на умовах Путіна стоїть саме Білий дім. Заступник глави МЗС РФ Сергій Рябков, який прославився своїми неадекватними заявами та погрозами, фактично звинуватив у тому, що відбувається Вашингтон.
Як наполягав Рябков в ефірі “Росія-1”, ще трохи й американський уряд стане “стороною конфлікту”, що стало непрозорим натяком на пряме військове зіткнення між Москвою та Вашингтоном.
“Скільки б вони (Білий дім та Держдепартамент – “Апостроф”) не відмовлялися, не заперечували б, що вони не причетні до якихось рішень щодо застосування озброєнь, це все спростовується життям, спростовується заявами, у тому числі заявами української сторони”, – обурювався Рябков.
В Офісі президента (ОП) Володимира Зеленського розцінили такі заяви російського МЗС, у тому числі, як спробу виправдати тривалу і вкрай безуспішну “спецоперацію”.
“Бо з кожним місяцем війни глядачі пропагандистських каналів починають ставити закономірні питання: чому “спецоперація” триває вже півроку, чому загинули десятки тисяч солдатів, а ми не те що Київ не взяли — на кордони Донбасу вийти не можемо? У Кремлі їм відповідають: мовляв, ми воюємо не з Україною, а з армією НАТО – усіма країнами об’єднаного Заходу”, – заявив радник голови ОП Михайло Подоляк.
З огляду на яке посміховисько російська армія (начебто “друга у світі”) перетворилася в Україні, вкрай сумнівно, що слова Рябкова здатні всерйоз насторожити Білий дім чи Пентагон.
“По Криму почали бити саме зараз, тому що раніше не було зброї, придатної для цих цілей. Поки що ВСУ не підтверджує, але й не заперечує факт ударів. Ніхто не знає повної номенклатури озброєнь, які західні союзники (насамперед США) постачають Києву”, і це правильно. Тут важлива сама постановка питання – США, як і весь цивілізований світ, вважає Крим суверенною територією України, на якій ЗСУ мають законне право бити по окупантах. Як саме це відбувається (удари ракетами, активність диверсантів тощо) – деталі. Головне, що позиція Вашингтона щодо окупованого півострова залишається незмінною”, – каже “Апострофу” голова Інституту світової політики Євген Магда.
Істотний прорахунок адміністрації Володимира Путіна полягає в тому, що Кремль на тлі провалів “спецоперації” та ударів по Криму надто явно почав просити перепочинок, чим продемонстрував слабкість. І навіть якщо зараз росіяни почнуть нахабніше шантажувати Київ і НАТО ядерною провокацією на Запорізькій АЕС, то це може мати протилежний ефект, ніж очікують у Москві.