Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну кремлівська пропаганда продовжує активно просувати на Захід свої меседжи. Найбільші зусилля Москва спрямовує на роботу в Західній Європі, але не гребує і найбільшим партнером України – США. Які тези просуває роспропаганда на Заході та що робити нам з наслідками цієї підривної діяльності Москви – читайте в матеріалі “Апострофа”.
Власний продукт
Пропаганда є важливим елементом будь-якої війни. І наш ворог активно нею користується. Важливо те, що відверті прояви російської пропаганди працюють не так ефективно, як це було раніше. Захід більше їй не вірить, і це великий прогрес порівняно з тим самим 2014 роком, коли наші партнери закрили очі на окупацію росіянами Криму та розв’язання ними війни на Донбасі. Звичайно, зараз окремі громадяни можуть дивитись Russia Today в країнах, які відмовились прикрити цю “лавочку”, але на рівні істеблішменту довіри до роспропаганди нема, каже “Апострофу” директор Інституту світової політики Євген Магда.
“Росія активно просуває тему про ЗСУ і “нацистські батальйони”, тобто добровольців, ще з 2014 року. Зараз вона досягла апогею. Тобто, йде потік постправди про ситуацію на фронті і значна увага приділяється саме “нацистським батальйонам”. Це пов’язано з прагненням виправдати “денацифікацію”, про яку говорив Путін 24 лютого, та бажанням внести розкол у лави захисників України”, – каже експерт.
За його словами, Росія також активно просуває наратив “спеціальної військової операції” (СВО). Слово “війна” для роспропаганди є табуйованим, бо воно може призвести до спалаху незадоволення в російському суспільстві.
Висвітлюючи поведінку своєї військ в Україні, Кремль використовує ту ж риторику, яка була властива повідомленням радянських газет про Афганістан у 80-ті роки ХХст., коли там був “обмежений контингент радянських військ”. Окрім того, Росія намагається показати підтримку “СВО” у всьому світі, згадуючи Венесуелу, Шрі-Ланку, Вірменію та інші країни. Виглядає не надто переконливо.
Місцеві бздури на службі в роспропаганди
Загалом підтримку Європи Москва, звісно, втратила, але активно проводить там інформаційні диверсії.
Днями Україна закрила одну з гілок трубопроводу, якою до Європи надходить російський газ, і “Газпром” втрачає третину транзитних потужностей в Україні. Причиною такого рішення української влади стала втрата контролю над північною частиною Луганської області і компресорною станцією, що знаходиться там. У зв’язку з цим у європейській пресі з новою силою розгорілися дискусії щодо необхідності подолання енергетичної залежності від Росії. Утім, деякі ЗМІ почали грати в іншу гру.
Так, Frankfurter Allgemeine Zeitung розкритикувала дії українського керівництва щодо труби: “Тим самим Україна ставить під загрозу економіки своїх найважливіших союзників у Європі, навіть якщо енергопостачання Німеччини та інших країн поки що забезпечене. ЄС уже протягом багатьох років є жертвою українсько-російських газових воєн, що свого часу завдало шкоди довірі Заходу до України (одним із наслідків цього стало будівництво “Північного потоку-2″). Києву не варто про це забувати. І те, що нині Росія може продемонструвати, що виконує свої зобов’язання за договорами у цій сфері, це подарунок для Путіна з точки зору пропаганди”.
Фактично, в одному флаконі маємо самовиправдання будуванню “Північного потоку” та звинувачення України у “газових війнах” з Росією. Тобто йдеться про обвинувачення жертви нападу, а не агресора.
Звісно, росіяни мають зараз дуже обмежені можливості поширювати свої наративи, адже підтримувати їх напряму стало зовсім не комільфо. Відповідно, їм залишається підхоплювати вже існуючі наративи та максимально активно роздмухувати їх, каже “Апострофу” експерт-міжнародник Олексій Кафтан.
“Приклад корисних Кремлю європейських наративів – “Україна почала газовий шантаж Європи у відповідь на угорську позицію по ембарго” – це російська теза, яка абсолютно спокійно може розганятися не лише по європейським, але й, до прикладу, китайським ЗМІ”, – каже експерт.
За його словами, прикладом місцевих західних наративів, які може використовувати та розганяти Москва, є недавнє голосування в Конгресі США. Законодавці тоді голосували за законопроект про 40 млрд доларів допомоги Україні, а кілька десятків ультраконсерваторів на чолі з Трампом-молодшим голосували проти, використавши місцевий наратив “давайте спершу про себе думати”.
Таку риторику застосовував, зокрема, сенатор Ренд Пол, який використовує кремлівську риторику: він заявляє, що “присягав Конституції США, а не будь-якої іноземної держави”. Тобто, народний обранець намагається просувати наратив, що війна Росії проти України не стосується національної безпеки США.
Більш того, наближений до Трампа сенатор стверджує, що згаданий законопроект загрожує власній національній безпеці США і є “ляпасом мільйонам платників податків, які намагаються купити газ, продукти та знайти дитячі суміші”. Тут Пол повторив відомий кремлівський наратив: високі ціни у західних виборців на пальне та продукти не тому, що Путін без жодних підстав та приводів вторгнувся в Україну, а тому що нібито західні політики підтримують Україну.
Разом з тим, варто відзначити, що з початком війни європейський та американський медіапростір добряче “почистили”. Цікавий момент: Росія зараз у соцмережах використовує індійських або арабських ботів. Так, коли в Time вийшла публікація глави ОП Андрія Єрмака, і видання запостило її у Facebook – всі тролі в коментарях були саме індійськими або арабськими, каже Олексій Кафтан.
Ворог використовує також і існуючі “наїзди” на українських біженців: певні побутові історії є вже зараз, адже не всі українці святі, і такі історії будуть тиражуватись та розходитись. Складається неприємна ситуація в Польщі: там українці пачками женуть авто для себе, оформлюючи їх як транспорт для ЗСУ (хоча ЗСУ явно не потрібна тюнінгована BMW X5). Закономірно, що серед польських митників зростає роздратування. Цей наратив точно буде розганятися російськими пропагандистами.
Звісно, Росія роздмухуватиме і наратив про те, що українські біженці забиратимуть робочі місця у місцевих. Ця тема є “коником” правих, до то ж, частина з них завжди мала тісні зв’язки з Кремлем. Власне, в чеському парламенті днями вибухнув скандал під час дебатів про біженців: деякі депутати заявили, що українці мають продати свої автівки, на яких приїхали, оплачувати житло тощо. Це наразі непопулярний ультраправий наратив, але він відкриває “віконечко Овертона”, через яке вже можна “працювати” Росії.
Аналогічна ситуація – опубліковане в німецьких ЗМІ есе філософа Юргена Габермаса, яке зводиться до вибору між ядерною війною і покорою України Росії.
“Есе Габермаса базоване на специфічних німецьких сюжетах про безглузду самопожертву і мобілізацію в 1944-45 роках. Тобто закріпився наратив: краще капітулюй і врятуй життя, замість того, щоб безглуздо вмирати. Але це таргетовано саме на німецьку аудиторію, причому ту, яка народилась за радянських часів. Сюди ж можна віднести меседжі про те, що давати Україні зброю – роздмухувати конфлікт, а роздмухувати конфлікт – зробити світову війну. Це переважно наративи континентальної Європи, окрім Східної. В Британії, Штатах та Канаді ці наративи не працюють”, – відзначає експерт.
Брехня з напівправдою
Окрему групу шкідливих наративів, які зароджуються в самій Україні, але можуть бути поширені на Заході, складають історії про “нетерпимість” до російськомовних, розкрадання гуманітарної допомоги та “злочини” українських військових.
Зокрема, активно поширюється соцмережами фейк про те, що хтось із мерів на заході України нібито видав наказ, щоб людей, які не розмовляють українською, не обслуговували у магазинах. На такій дурості й грають росіяни, посилюючи розкол. Крім того, вкидається тема про те, “куди йде гуманітарка”, адже враховуючи обсяги допомоги, резонним є питання звітності. Зрозуміло, відзвітувати чисто фізично неможливо, але навіть якби влада могла б показати все до останнього цента, ніхто б все одно не повірив. Тому розмов про “вкрадену та продану гуманітарку”, яку прокачують російські інформаційно-психологічні війська, буде достатньо. Також розганяється наратив і про те, що мародерствами та зґвалтуваннями займалися не лише росіяни, а й наші військові. Тут технологія росіян давно відпрацьована.
Утім, в основному Росія робить наголос на вигідних їй меседжах та наративах у західних ЗМІ. Втім, поки що помітних успіхів досягти Кремля не вдається: кількість маріонеток, які працювали на Москву до війни, стрімко зменшилася, а з упертими москвофілами в Брюсселі та США, схоже, розмова буде короткою. Нам же слід чітко озвучувати позицію України, не залишаючи місця недомовкам, а також оперативно викриваючи найнебезпечніші “інфоміни” Росії.