Кремль провалив дві перші фази війни проти України: бліцкриг із “взяттям” Києва та операцію з виходу на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Російські війська гостро потребують перегрупування та поповнення виснажених резервів, що ніяк не в’яжеться з початковими планами Володимира Путіна до “9 травня” оголосити про переможне завершення “спецоперації” проти нашої країни. Кремлівський фюрер має кілька варіантів “збереження обличчя” в очах власного оточення, але жоден з них не веде до розгрому України. Подробиці читайте у матеріалі “Апострофа”.

Путінська “мобілізація”

Володимир Путін з перекошеним від злості обличчям, схопившись за стіл, слухає доповідь Сергія Шоугу про “неповне взяття” Маріуполя та опір захисників “Азовсталі” – картина, яка передає реальні настрої кремлівської верхівки.

Російське командування наглухо загрузло в південних і східних регіонах країни з досить туманними перспективами, тоді як кремлівському фюреру результат потрібен “на сьогодні”. Щоб зберегти обличчя Володимир Путін на параді з нагоди “дня Перемоги”, може заявити про формальне завершення “спецоперації”, оголосивши Україні війну з подальшою мобілізацією населення РФ .

Про те, що Путін 9 травня замість “спецоперації” може оголосити війну Україні та загальну мобілізацію, днями журналістам CNN також розповіли міністр оборони Великобританії Бен Уоллес та неназваний представник Пентагону.

У Путіна залишається така опція, але наскільки він захоче нею скористатися – питання відкрите. Адже ризики втратити народну підтримку у разі такого сценарію – величезні. Одна річ, коли росіяни фактично дивляться кіно біля телевізорів, зовсім інша – коли внаслідок указу Путіна війна перетворюється на даність. До того ж для оголошення “загальної мобілізації” кремлівському диктаторові доведеться вдатися до суттєвих правових змін. Аж до введення воєнного стану, що може стати жорстким ударом по російській економіці, зазначив у розмові з “Апострофом” заступник директора “Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння” Михайло Самусь.

“Не думаю, що в Кремлі вважають за потрібне піти на такий крок. Більше того, на відміну від інших експертів, вважаю, що Путін, виступаючи 9 травня, не артикулюватиме увагу на “спецоперації”. Так, він може сказати, що прадіди в свого часу “воювали з фашизмом” і тепер настала черга правнуків взятися за зброю, але без конкретики. Думаю, він намагатиметься “замазати” тему війни з Україною в загальному потоці слів”, – каже Михайло Самусь.

За словами експерта, після 9 травня у діях окупантів спостерігатиметься певна інерція зі спробами “взяти” весь Донбас, зламати опір захисників “Азовсталі”, але без особливих перспектив відкусити від України ще більше територій.

“Росіяни загрузли на основних напрямках, розтративши дуже багато часу і сил. ЗСУ за цей час перегрупувалися, підготувалися і тепер можлива не лише оборона, а й контрнаступальні операції нашої армії на особливо важливих ділянках фронту”, – додав Михайло Самусь.

Чергове “приєднання”

Навіть якщо Путін не офіційно оголошуватиме війну Україні, ризик “мобілізації” зберігається. Наступний сценарій – Путін на параді з нагоди дня Перемоги може оголосити про завершення чергового етапу спецоперації, в результаті якого РФ приєднує до себе території Донецької, Луганської та Херсонської областей. Далі на захопленій території починається “мобілізація” чоловіків призовного віку, як це було на початку вторгнення на території ОРДЛО.

Донбас формально можуть “віддати” до складу Ростовської області, на території якої мешканцям ОРДЛО у промислових масштабах роздавали російські “паспорти”; а Херсонщину – “приліпити” до окупованого Криму, “влада” якого повним ходом грабує захоплену територію.

Представник США при ОБСЄ Майкл Карпентер повідомив, що Кремль може оформити окупацію як результат проведення у трьох областях фейкового “референдуму”. З іншого боку, з огляду на продовження бойових дій на Донбасі та відсутність проросійських настроїв у Херсонській області, організувати в цих регіонах навіть подібність якогось “голосування” не вийде.

“Варіант анексії нових територій можливий. Думаю, що в Кремлі зараз оцінюють ризики, прикидають можливі наслідки. Адже після “приєднання” Донбасу чи Херсонщини будуть нові санкції Заходу. З іншого боку, Путін може піти на такий крок, щоб “застовбити” за собою цю територію, яку він потім буде активно “захищати”. Ми вже зараз бачимо, що росіяни готують перегрупування сил і більше намагаються утримати захоплене. Окупанти по основними напрямками вже зараз беруться за лопати та окопуються”, – каже “Апострофу” військовий експерт Олег Жданов.

Провал Герасимова

У Кремлі можуть скільки завгодно розповідати про “захист Донбасу” та про те, що агресія проти України нібито “йде за графіком”, але окупаційне командування не вирішило жодного з ключових завдань. Російська армія, незважаючи на грандіозні втрати військ та ресурсів, до “9 травня” так і не вийшла на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей.

“Тактична пауза на фронті найближчим часом може бути викликана не лише перегрупуванням російських сил, а й перетрушуванням верхівки Міноборони РФ. Ймовірним є зняття з посади голови Генштабу РФ Валерія Герасимова, який обіцяв Путіну, що до 7 травня весь Донбас буде “взято”, але не впорався. Разом з ним “полетять” і зами. Олександр Дворніков (командувач російськими військами вторгнення – “Апостроф”) спробує застрибнути на місце Герасимова, але йому потрібно буде підібрати собі команду, на що також знадобиться час”, – каже Олег Жданів.

Ризиків, що Путін у такій ситуації зможе повністю відрізати Україну від моря, як попереджають у Міноборони Великої Британії, відносно небагато.

Для “взяття” Одеси та Миколаєва, як зазначає Олег Жданов, окупантам потрібно буде оперативно зібрати угруповання у 200-250 тис. осіб, що за нинішніх умов дуже важко.

Багато чого вказує на те, що Путін після 9 травня маневруватиме, намагаючись “захищати” вже захоплене; але така тактика кремлівського фюрера таїть суттєву небезпеку для Києва.

“З боку Росії — це означатиме перехід від наступальної фази війни до оборонної, і супроводжуватиметься спробами посадити Україну за стіл переговорів із закріпленням ситуації за станом “наразі”. Для України це означало б (навіть станом на 24 лютого) надовго заморожений конфлікт з непередбачуваними (вірніше, з вельми передбачуваними) наслідками. Російські надії на успіх таких переговорів можуть підживлюватися заявами голови Держдепу США Ентоні Блінкена про готовність США підтримати будь-яке рішення українського народу, а також Олафа Шольца про можливість зняття з Росії санкцій після підписання мирного договору з Україною (без згадки про його умови)… Насправді, для України такий договір означав би капітуляцію”, – наполягає керівник військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

Усі зазначені сценарії (мобілізація населення РФ, анексії територій та дипломатичне шулерство Путіна) не виключають одне одного. У Кремлі, розуміючи, що зламати Україну нахрапом не вдалося, можуть перейти до тактики повільного військово-економічного удушення нашої країни. Паралельно намагаючись продати Заходу якесь “перемир’я” з Києвом, яке означатиме лише підготовку до наступного масованого удару по Україні, але з урахуванням помилок, здійснених росіянами у лютому-березні поточного року.