24 серпня 2021 року Україна святкує 30 років своєї Незалежності. За цей час країна пройшла досить непростий шлях, на якому були злети і падіння, революції, перемоги і поразки. Але надважливим залишається той факт, що держава продовжує активно розвиватися і зміцнювати свої позиції в світі в різних сферах. Зокрема, Україна як була, так і залишається космічною державою, і має що показати і запропонувати світу. В повній мірі такий стан речей став можливий завдяки підтримці космічної галузі на державному рівні.
Читайте також: Україна-інноваційна: які стартапи в часи незалежності вражали світ
Радянський період
З самого початку робіт в СРСР над створенням ракет-носіїв військового та цивільного призначення вагомий внесок в успіхи радянської космічної програми внесли саме підприємства Української СРСР. Такі підприємства як “Комунар”, “Арсенал”, “Моноліт” та Євпаторійський космічний центр брали участь у підготовці запуску першого штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957 року.
З початку 1960-х років саме на підприємствах України почались розробки, а згодом і виробництво бортової автоматики, систем керування й інших систем та приладів для космічних об’єктів і комплексів. 12 квітня 1961 року модифікована міжконтинентальна балістична ракета Р-7, обладнана приладами від “Комунара” і “Арсенала”, вивела на навколоземну космічну орбіту першого в історії людства космонавта Юрія Гагаріна.
Успіхи підкорення космосу Радянським Союзом в 1970 – 1980-ті роки були б неможливі без українського конструкторського бюро “Південне”, де розроблялись зокрема, бойові міжконтинентальні балістичні ракети.
Власне діяльність конструкторського бюро “Південне” у сфері наукових досліджень почалася в 1961 році з розробки космічних апаратів “Метеор” і “Стріла”. Вже у 1962 році ракета-носій “Космос” вивела на орбіту перший супутник дніпропетровської розробки ДС-2, а в 1967 році на орбіту був виведений супутник “Космічна стріла”.
Перші роки незалежності
Після розвалу СРСР перед незалежним Києвом постало питання в доцільності збереження такої затратної галузі машинобудування як космічна. На фоні складної економічної ситуації в країні, політичної волі та здорового глузду все ж вистачило для того, щоб зберегти космос. Вже 29 лютого 1992 року Указом Президента при Кабінеті міністрів було створено Національне космічне агентство України. Протягом декількох років було ухвалено Закон України “Про космічну діяльність”, а також велику кількість нормативно-правових актів, щодо державного регулювання космічної діяльності в нашій країні.
Одночасно Росія фактично поставила під контроль наші ресурси, підписавши в лютому 1995 року таку собі “Угоду між Урядом України і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі створення та експлуатації ракетно-космічної та ракетної техніки”, основний зміст якої – це продовження роботи українських підприємств на підтримку у бойовому стані міжконтинентальних балістичних ракет, які знаходяться на озброєнні російських ракетних військ стратегічного призначення.
Космічні досягнення за 30 років
Перш за все слід сказати, що нині Україна – одна з небагатьох країн світу, яка має замкнутий технологічний цикл ракетобудування, починаючи з ракетного палива, закінчуючи ракетами – носіями і космічними апаратами. І це дуже важливо для розуміння того шляху, який пройшла космічна галузь за 30 років.
Південний машинобудівний завод
Одним з найбільших досягнень слід вважати те, що в історії Української держави є астронавт – громадянин України, який здійснив політ у космос. Випускник Чернігівського військового льотного училища Леонід Каденюк свою підготовку до польоту почав ще при Радянському Союзі, був відібраний в групу космонавтів Національного космічного агентства України і після трирічної підготовки в NASA, 19 листопада 1997 року, в складі міжнародного екіпажу на американському космічному кораблі Columbia відправився у космос. Його політ продовжувався 15 днів і 16 годин.
Після повернення космонавт отримав звання героя України, а пізніше став депутатом Верховної Ради і радником прем’єр-міністра України з питань авіації і космонавтики. На жаль, Леонід Каденюк помер 31 січня 2018 року під час ранкової пробіжки в столичному парку Царське село від серцевого нападу.
Одним з потужних космічних досягнень України стало створення величезної кількості космічних апаратів і ракет-носіїв. У портфоліо української космічної галузі входять три сімейства ракет-носіїв, які нині запускаються з чотирьох космодромів світу.
Основним підприємством у цьому ланцюжку є державне Конструкторське бюро “Південне”, доходи якого від міжнародних замовлень рік за роком перевершують розмір державного фінансування. У связці з КБ “Південне” працюють ще декілька десятків підприємств – перш за все завод “Південмаш”, який виробляє те, що проектує “Південне” та Павлоградський хімічний завод – підприємство, яке займається виробництвом твердого палива. В цілому в кооперації з “Південним” працюють ще близько 120 підприємств в Україні.
З 1991 до 2018 року з космодромів Плесецьк, Байконур, Воллопс (Wallops Flight Facility) та платформи “Морський старт” було здійснено 154 пуски ракет-носіїв, виготовлених за участю українських підприємств. На орбіту було виведено більш ніж 300 космічних апаратів на замовлення різних країн світу. У різні роки на українські ракети-носії доводилося від 3,1 до 12,9% пусків у світі. Найбільш активними були перші чотири роки незалежності, а найпопулярнішою – ракета-носій “Циклон-3”.
Однак міжнародне співробітництво не завжди проходило без проблем. Так, У 2015 році Бразилія вийшла з спільного проекту будівництва космодрому Алкантара, а у 2017 році канадська компанія MDA оголосила про вихід з проекту запуску українського телекомунікаційного супутника “Либідь”. До речі, супутник був виготовлений в Росії по заказу України і після 2014 року залишається на території країни-агресора.
За роки незалежності Україна запустила в космос три супутники для дистанційного зондування Землі власної розробки і виробництва – “Січ-1”, “Січ-1М”, “Січ-2”.
“Січ-1” був запущений в 1995 році з російського космодрому Плесецьк. До його завдань входив контроль стану грунтів, рослинності, крижаних покривів, водойм, дослідження іоносфери і магнітосфери. Був виведений з орбіти в 2001 році.
“Січ-1М” був запущений в 2004 році, теж з космодрому Плесецьк. Однак через відхилення руху ракети-носія під час запуску у супутника виникли проблеми з орієнтацією в космосі, тому він пропрацював всього два роки – до квітня 2006 року.
“Січ-2” був призначений для космічного зондування Землі в оптичному і середньому інфрачервоних діапазонах. Також на його борту знаходилося обладнання для дослідження заряджених і нейтральних частинок і електричного і магнітного полів у верхній частині атмосфери Землі. Супутник був виведений на орбіту в серпні 2011 року, але в грудні 2012 року зв’язок з ним був втрачений через те, що його батарея живлення вийшла з ладу.
Зараз в плани Державного космічного агентства України входить запуск за допомогою американської приватної компанії SpaceX Ілона Маска наприкінці 2021 року на орбіту супутника “Січ-2-30” (попередня назва – “Січ-2-1”). Контракт уже підписаний і обійшовся Україні майже в $2 мільйони. У планах Києва отримати до 2025 року на орбіті угруповання з семи супутників.
“Січ-2-30”
Читайте також: Без Ілона Маска не обійтися: з ким і як Україна буде запускати супутники
Перспективи
Нині найбільші надії Державне космічне агентство покладає на будівництво пускового комплексу в Канаді, який забезпечить нам власне “вікно в космос”. За умов належного фінансування можливо говорити про те, що роботи можуть бути закінчені буквально за 3-4 роки. Крім того, такий комплекс дозволить Україні визначати ціну на запуски космічних апаратів та заробляти, надаючи пускові послуги іншим країнам.
Однак при таких амбітних планах фінансування галузі залишає бажати кращого. Якщо в 2014 році “на космос” країна виділила 3,6 млрд грн, то в 2015 році через витрати на війну з Росією ця цифра скоротилася до 2,8 млрд грн, а в 2018 році видатки на космічну галузь урізали до 2,5 млрд грн. Ще більше падіння зафіксовано у 2019 – 2020 роках.
Тільки у січні 2021 року Кабінет міністрів затвердив концепцію загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021-2025 роки, загальний обсяг фінансування якої складає 30 млрд грн, з яких 15 млрд гривень має надійти з держбюджету.
Нині космічна галузь перебуває у стані реформування – так, в найближчих планах держави перетворити суто державні підприємства на акціонерні товариства, що на думку високопосадовців дозволить співпрацювати з приватним, зокрема іноземним бізнесом. Крім того, держава планує завести у галузь і приватні інвестиції. Поки що все обмежилось зняттям Кабінетом міністрів України заборони на здійснення космічної діяльності приватними підприємствами. Чисто теоретично це дає можливість приватним компаніям і міжнародним інвесторам здійснювати запуск ракет-носіїв і космічних апаратів, а також керувати останніми на навколоземній орбіті або в космічному просторі. Однак минув рік, але реальної віддачі від цього рішення ще немає. Адже шлях від правового регулювання до економічної привабливості дуже непростий, але надія на це є.