Росія – “клаптикова ковдра”, яка стрімко розпалася на частини у 1917 році після чого більшовикам з великими потугами сяк-так вдалось, хоч далеко і не повністю, зібрати їх докупи. Процес розпаду повторився у 1991 році, і з дуже великою ймовірністю дезінтеграція старої-нової імперії відновиться зараз, після її нападу на Україну.
|
Один з основних сценаріїв розпаду великих держав, колишніх імперій, доволі стандартний. Це сильне послаблення центральної влади внаслідок урядового перевороту чи кризи влади. Нова влада недієздатна, починається боротьба, як результат – анархія, керувати загальнодержавною інфраструктурою неможливо, регіони починають відокремлюватись. Позбувшись централізованої влади в державі, навіть групи невеликих поселень, деякі міста, регіони із власною культурою та колишні адміністративно-територіальні одиниці починають проголошувати свої нежиттєздатні республіки-одноденки, на зразок тих, які були під час громадянської війни. Зараз влада в Росії – централізована, проте відцентрові тенденції в національних республіках на зразок Татарстану, Башкортостану або республік Північного Кавказу є досить сильними. І для того, щоб РФ затріщала по швах, вистачить одного-єдиного сильного поштовху. Посилення націоналізму та релігійної нетерпимості в певному мононаціональному регіоні “федерації” є цілком можливий. Той чи інший регіон може спробувати вийти зі складу Росії в результаті війни, як свого часу Ічкерія, а інші мононаціональні регіони можуть взяти приклад з першопроходця. Зараз коли російська недоімперія розпочала війну із зовнішнім ворогом, тобто Україною, то поглиблює величезну кількість внутрішніх проблем. Зокрема, це економічна криза, яка сильно ослаблює Росію: економічно сильні регіони не бажають годувати дотаційні регіони та фактично “відпускають” їх у вільне плавання. У 90-ті, за часів президентства Бориса Єльцина, це відбувалось за формулою “беріть стільки суверенітету, скільки зможете”. Проте зараз процес може зайти значно далі, тобто економічно сильні регіони можуть вийти із “федерації” силою. Сам по собі економічний спад також викликає загострення вже існуючих соціальних та політичних проблем, що також послаблює країну, деморалізує армію, а особливо-силовиків, які покликані протистояти відцентровим рухам та бунтам. Через різноманітні вищевказані причини розпалися більшість з європейських імперій – Австро-Угорська, Португальска. Зрештою, Третій рейх, якому зараз наслідує Росія, закінчив своє існування так само через напад на ворога, сили якого Гітлер недооцінив. Інші імперії, подібно до Росії, втрачали території, але для них втрата імперії не означала втрати своєї національної держави, якого у російської недоімперії нема і ніколи не було. Процес дезінтеграції імперії продовжується, і врешті-решт призведе до її остаточного краху. Дуже важливою причиною майбутнього розпаду Росії є і повна відсутність у державі сучасного Гітлера об’єднуючої ідеї, якою для СРСР був комунізм. Зараз же “ідеологією” цієї держави є нафта і газ, що підтверджують окремі російські експерти. Наведу кілька цитат мовою оригіналу. |
“На самом же деле нам следовало бы задуматься над тем, чего будет стоить российская экономика, а по сути и российское величие, когда на огромном пространстве, именуемом Российской Федерацией, не останется ни нефти, ни газа. Что в этом случае сможет скрепить это пространство, и без того постоянно тяготеющее к самораспаду? Другими словами, в состоянии ли мы за полвека, остающегося до исчерпания мировых природных энергоресурсов, сделать нашу экономику столь же конкурентоспособной, что и, скажем, экономика китайская, не говоря уже о японской?” – каже журналіст-міжнародник Боріс Туманов.
Ще більш похмуру картину малює футуролог і письменник Сергій Пєрєслєгін, який вважає, що нинішня держава буде розірвана на шматки.
“В первой четверти XXI века Российская Федерация может распасться на четыре неравные части: западные регионы присоединятся к ЕС или одному из его осколков, восточная будет экономически ассимилирована Китаем и Кореей, юг Волго-Уральского порога подвергнется интенсивной исламизации, север, по которому пройдет разлом, окажется в запустении” – зазначає Пєрєслєгін.
Навіть відоміший російський імперець Алєксандр Дугін, до якого, подейкують, дуже люблять дослухатися в Кремлі, щось підозрює та ділиться невеселими думками. “Дело с Россией настолько плохо, что мы перестали воспринимать это как угрозу. Мы сжились с распадом и вырождением. Смирились с ними. Это и есть и инерция. В физике – это свойство пассивной массы. Ей придали импульс со стороны, она и катится, куда пнули. Инерциальный сценарий для России – кратчайший путь к небытию. Туда мы и движемся”, – каже ідеолог роснацизму.
Деградація зовнішньої політики від умовно ліберально-прозахідної до шовіністично-агресивної, яка не має осмисленої концепції та не може запропонувати нічого привабливого для наслідування – це вирок Путіну та його системі. “Русский мир” є продуктом з обмеженим ареалом застосування і до того ж абсолютно провальним з точки зору реалізації.
В результаті, Росія опинилася в ізоляції від цивілізованого світу, а безмежне прагнення компенсувати це “стратегічним партнерством” з Китаєм призведе або до ще більшої залежності від Пекіна, апетити якого, зокрема, територіальні, невпинно зростатимуть, або взагалі завершиться нічим – у Піднебесній цілком резонно можуть вирішити, що їй краще успішно торгувати з багатим Заходом, ніж витягувати з ями змарнілу та дезорієнтовану варварську Росію, яку після розвалу можна буде брати голими руками.
Поки ж падаючи у прірву, Кремль продовжує залякувати і провокувати Захід, заохочуючи останній до ще більш жорстких дій у відповідь. У кінцевому підсумку це призведе до ще більшого зубожіння росіян та гойдалок всередині Росії, яка не може спертись на жодну міцну ідеологічну основу, аби консолідувати різношерсту масу.
Натомість, основний подразник Москви, тобто ми, українці, навпаки досягли максимальної єдності. Напад російської армії дав змогу завершити формування політичної нації, про яке останні 30 років невпинно торочили політики та експерти. Ненависні Москві мазепинці, петлюрівці та бандерівці стали єдиною силою – українцями. А великий народ, який обороняється на своїй землі, не переможе ніхто.